Віталій Сич: Томаш Фіала часто отримує неприємні дзвінки та запити від політичних діячів, але він завжди залишається стійким.

Інститут масової інформації продовжує серію інтерв'ю з головними редакторами медіа, які входять до Білих списків прозорих та відповідальних видань. Журналістка ІМІ Валентина Троян зустрілася з Віталієм Сичем, головним редактором Медіадому NV. У розмові обговорювалися ключові аспекти, такі як значення якісної освіти для представників медіа, пошук нових джерел доходу та важливість незалежності медіа від власників і інвесторів.

Оригінал публікації на сайті "Інституту масової інформації" за посиланням

Скільки людей працює наразі в редакції і чи відчуваєте ви кризу кадрів?

У нашій команді працює приблизно 240 співробітників. Це стосується не лише редакції, а й усіх інших підрозділів, включаючи бекофіс, фінансовий сектор, програмістів, SMM-фахівців тощо. Ми відчуваємо серйозний дефіцит кадрів, що особливо посилюється через мобілізацію. Більш ніж 20 наших колег вже приєдналися до збройних сил, і це значна втрата для нас. Серед них — журналісти, працівники SMM, три радіоведучі та майже всі дизайнери. Знайти їм заміну вкрай складно. Варто зазначити, що в індустрії зарплати не надто високі, тому конкуренція за кваліфікованих спеціалістів між медіа є дуже жорсткою. Багато людей переходять у PR, НУО або інші сфери.

Які ваші методи пошуку спеціалістів: ви взаємодієте з університетами, чи все ж віддаєте перевагу кандидатам з практичним досвідом, якщо це необхідно?

Ми представляємо собою досить відоме медіа з високими стандартами. Нам не вистачає можливості покладатися виключно на молоді таланти, які можуть розвиватися протягом п'яти, семи чи навіть десяти років. Чітко зрозуміло, що нам потрібні фахівці, які здатні приносити результати вже зараз. Одночасно, необхідні трудові резерви, оскільки знайти людей з досвідом, які одразу будуть готові працювати на високому рівні, майже неможливо. Раніше ми реалізовували програми, де працювали з журналістами протягом трьох до шести місяців, вивчаючи їхні сильні сторони і запрошуючи в ті відділи, де вони показували найкращі результати. Проте зараз у нас недостатньо ресурсів для таких ініціатив. Але я впевнений, що ми зможемо відновити подібні програми, можливо, у співпраці з Українським католицьким університетом або Київським національним університетом ім. Тараса Шевченка.

Які новаторські рішення реалізувала ваша команда протягом минулого року? Чи використовуєте ви технології штучного інтелекту, або, можливо, у вас є й інші нововведення?

Ми активно впроваджуємо штучний інтелект у процес створення обкладинок, графічних матеріалів та інших візуальних елементів. Багато користувачів намагаються застосовувати ці технології на своїх сайтах, проте важливо бути обережними. Якщо Google зафіксує значну частку контенту, згенерованого ШІ, це може призвести до зниження позицій у пошуковій видачі.

Ми працюємо переважно в сфері диджитал-медіа, і наш основний фокус зосереджений на веб-сайті, який щомісяця залучає 13 мільйонів унікальних відвідувачів. Крім того, у нас є радіо, яке поєднує в собі елементи YouTube-каналу. Хоча воно звучить як традиційне радіо, насправді більшість контенту представлено на YouTube. На радіо та в онлайн-просторі ми маємо близько 6 мільйонів унікальних слухачів, тоді як в FM-діапазоні їх кількість значно менша — приблизно мільйон. Ми постійно прагнемо бути в курсі актуальних трендів і алгоритмів, аби залишатися конкурентоспроможними в YouTube, Google та соціальних мережах. Окрім цього, у нас є друкований журнал та різноманітні івенти, що дозволяє нам підтримувати актуальність і відповідати всім цифровим вимогам, зокрема, вимогам агрегаторів і платформ.

Ми належимо до невеликої групи ресурсів, які впровадили пейвол, що вимагає від читачів оплати за доступ до контенту. Наша стратегія полягає в диверсифікації доходів, завдяки чому ми не покладаємося виключно на рекламу. Це вимагає значних зусиль та уваги, оскільки включає в себе комерційні аспекти та маркетинг. Важливо також створювати якісний контент. У нас є досвідчені консультанти зі Словаччини, які успішно розвивають цей напрямок.

Крім того, наш англомовний сайт демонструє досить позитивні результати, а серед американських соціальних мереж, які у нас не так популярні, прихована велика можливість для залучення трафіку. Цим аспектом варто активно займатися, адже він потребує серйозного розвитку та уваги. Наприклад, такі платформи, як Reddit, MSN або Yahoo, можуть стати корисними інструментами. Багато людей у нас забули про Yahoo, адже всі зосереджені на Google, але в США ця платформа все ще має значний вплив.

Чимало видавництв відмовляються від паперових версій, а ви, навпаки, вирішили їх відновити. Схоже, у вас був етап, коли журнал не виходив у світ?

Ми виходили в щотижневому форматі. Потім, коли прийшла війна, це стало неможливо з погляду логістики, друку журналу. До того ж дистрибуція щотижневого журналу - це справді нелегко. Колись розмовляв із власниками мереж магазинів, супермаркетів, то вони казали мені, що для них умовно друковані медіа, риба, хліб - найважчий товар, бо там найшвидший обіг, там весь час повернення, весь час треба нове: якщо ви не продали, то все. Тому ми з економічного погляду перейшли до щомісячного формату і зараз виходимо дев'ять разів на рік.

Вже більше 15 років я чую заяви про те, що друковані медіа вичерпали себе, а майбутнє належить цифровим платформам. І в певному сенсі це дійсно правда. Якщо ви прагнете досягти широкої аудиторії, друковані видання не можуть вам цього забезпечити. Для значного охоплення потрібно створювати веб-сайт або YouTube-канал — тут безсумнівно. Проте, все ж існує чимало читачів і рекламодавців, які залишаються прихильниками друкованих медіа. Ми також маємо досвід у цій сфері. Основна аудиторія, що купує журнали, складається з представників корпоративного сектору та менеджерів.

Поговорімо про фінанси. Які у вас джерела? Ви вже згадали про те, що підписка є на сайті, реклама є. Можливо, гранти є чи інші?

Зараз ми обговорюємо військову економіку, а не ту, яка існувала до початку конфлікту, вірно?

Отже, на даний момент.

У нас у перші місяці війни доходи впали десь до 20% наших видатків. Я думав, що все - кінець. У наших інвесторів не було можливостей нас підтримувати, бо вони самі зазнали величезних втрат. У Томаша Фіали, який є нашим власником, за один день згоріли два великі склади вартістю 70 мільйонів доларів: росіяни спалили. Тобто в нього можливостей не було. Тоді і ми, і я особисто звернулися до міжнародних донорів, щоб нас підтримали. Багато хто дуже добре до нас ставився, нас підтримували й естонські, і чеські фонди, і європейські, і навіть приватні німецькі медіа. У перший рік ми вижили завдяки їм. А потім у нас почав зростати трафік природним чином. Була дуже висока цікавість до новин усередині України. У нас дуже зріс Google, у нас дуже зріс YouTube. Ось умовно в нас радіоаудиторія зросла з одного мільйона унікальних хостів на місяць до дев'яти. Зараз це трохи відкотилося, але було до дев'яти. Зрозуміло, що в нас зросла монетизація від американських техногігантів. А потім повернувся рекламний ринок. Він повернувся не в повний зріст, не таким, яким був до війни, але, в принципі, для воєнного стану, для такої ситуації це краще, ніж можна було очікувати.

Якщо говорити про стан на зараз, то головне джерело надходжень, як і було до війни, - це реклама. Якщо говорити про рекламу, вона розбивається на пряму рекламу, і є спецпроєкти - те, що ви робите безпосередньо для якогось конкретного клієнта. Це займає час, енергію. Тобто реклама - це номер один. Гранти, зрозуміло, "впали". Я не пам'ятаю, яка була їхня частка в перший рік, але там було відчутно - умовно 30%. Зараз, я думаю, це близько 10%. І я бачу тенденцію до скорочення цієї частки в нас.

Пейвол нам приносить десь до 20% нашого доходу сайту. Зараз це менше знову ж таки, але це є, і це якось нам допомагає не на 100% залежати від реклами.

Важливу частину доходів ми отримували також завдяки англомовній версії нашого сайту, яку ми розробили безпосередньо перед початком війни. Проте, коли минулого року ХАМАС атакував Ізраїль, увага наших американських читачів і багатьох міжнародних медіа зосередилася на цій події. У результаті, наші показники в цьому сегменті різко знизилися.

Також ми робимо різні івенти. Їх десь шість-сім на рік. Це дискусійні панелі: NV "Діалоги про майбутнє" і решта. Ці заходи допомагають нам компенсувати якісь втрати в диджиталі.

Якщо розглядати тренди, то наші результати в 2022-2023 роках можна вважати досить позитивними, незважаючи на всі труднощі та виклики. Однак нині ситуація значно ускладнилася через кілька факторів. Ми відчуваємо помітне збільшення труднощів.

Була заборонена реклама "ігорки" (ігорного бізнесу. - Ред.). А потім були ще деякі моменти. Я так розумію, що слухач, читач втомлюється від негативного потоку новин, тому потрохи стагнує трафік. У деяких випадках падає кількість переглядів, тому що новинна стрічка не тішить широку аудиторію.

Ви підняли питання ігорного бізнесу. Через цю рекламу вам не вдалося потрапити до Білого списку ІМІ. Чи мала ця реклама значний вплив на фінансові показники, і чи вдалося вам знайти альтернативні джерела доходу?

Це було суттєво. Це була не реклама, бо рекламу брали майже всі. Це був розділ, спеціально створений під цю галузь. Мені здається, що ми маркували все і це було зрозуміло. Ми подивилися на міжнародну практику від британських великих новинних сайтів. Це така досить поширена історія. Ми це зробили. Якщо ширше дивитися, то я за те, щоб не залежати лише від грантів, а за те, щоб навчатися заробляти самим. Усіма чесними способами, якими можливо.

У принципі, заробляти гроші чесно - це нормально. І треба створювати більше майданчиків, більше можливостей для того, щоб їх заробляти. І оце було однією з таких можливостей. Бо, якщо ти весь час перебуваєш на штучній вентиляції легенів і тебе просто підтримують допомогою, а потім тобі вимикають цю допомогу і ти не можеш сам там заробити собі гроші чи в тебе немає й близько такої аудиторії, яка може забезпечити твою редакцію, твій продукт грошима, це неправильно. Це і був один зі способів заробити такі гроші. Але так, по-перше, у нас закон ухвалено вже, який забороняє рекламу "ігорки". По-друге, ми спілкувалися з вашою організацією, з директоркою Оксаною Романюк про те, що це є проблемою. Ми обговорювали тут усередині й зробили для себе висновки, і ми цей розділ видалили. Але чим це замінити? Це непросто, бо для всіх медіа це була відчутна частка доходу.

Чи зверталися до вас рекламодавці, щоб ви поставили їхній матеріал, але без позначки реклами?

Так, регулярно. Вони звертаються регулярно, але в нас же є свої правила, своя репутація на ринку, і всі знають, хто бере без позначки, джинсу чи заказуху. Не секрет. І хто не бере. Якщо в нас є репутація, що ми відмовляли 120 тисяч разів, то, в принципі, вже і не так часто звертаються.

У нашій компанії існує розповсюджена практика, коли великі клієнти, з якими ми співпрацюємо, можуть вимагати так звані редакційні бонуси. Ми, в свою чергу, ставимося до цього негативно. Вважаю, що одним із важливих показників незалежного медіа є те, що воно не лише вільне від впливу власників, а й від рекламодавців. Хоча зрозуміло, що така практика може приносити швидкий прибуток, вона швидко стає відомою в галузі, і всі це усвідомлюють. Звісно, можливо заробити чималі суми, проте справжні великі доходи залежать від репутації та охоплення аудиторії.

Чи були спроби власника впливати на редакційну політику?

На мою думку, у нас досить добре налагоджені механізми взаємодії і співпраці з Dragon Capital та Томашем Фіалою. Можливо, існує певний тиск на фінансові показники, але це цілком нормально. У нашому спілкуванні з Томашем і "Драгоном" ми маємо єдиний інструмент — щоквартальні зустрічі, під час яких ми збираємося з інвесторами і звітуємо про всі напрямки, включаючи доходи.

Я усвідомлюю, що Томаш іноді отримує неприємні дзвінки, рекомендації чи прохання від політиків або інших осіб. Але, на щастя, він вміє стійко витримувати такі ситуації і не ділиться цими моментами зі мною. Якщо ми зустрінемося в неформальній обстановці, можемо все це обговорити, але, звісно, ні в якому разі не буде такого, щоб мене просили щось робити або утримуватися від чогось. Плюс, мушу зазначити, що у нас працюють такі люди, які мають досвід у незалежних медіа, тому це навряд чи можливо.

Щоб інвестори та власники не мали спокуси використовувати вас у своїх цілях, медіа повинно генерувати прибуток виключно на власні потреби.

А чи отримували ви дзвінки від якихось політсил?

Що стосується мене, раніше я часто отримував подібні запити, і це приносило мені задоволення. Однак останні кілька років таких випадків майже не траплялося. Лише минулого тижня я отримав пропозицію від одного з державних органів взяти інтерв'ю у колишнього заступника генерального прокурора. Зазначили, що це буде на комерційній основі. Напевно, людина просто не мала досвіду, адже ми не займаємося такими справами. Мені цікаво, в якому медіа це інтерв'ю з'явиться. Через кілька днів я побачив, що воно дійсно вийшло в іншому виданні. Я можу лише здогадуватися, якою була причина його публікації в тому медіа. Таке трапляється. Люди просто вибачилися і пояснили, що насправді хотіли запропонувати комерційну співпрацю. Тобто, якщо є якісь комерційні пропозиції для рекламних відділів, на жаль, вони будуть відповідно марковані.

Які виклики ви пережили протягом минулого року? Ми вже частково обговорили питання, пов’язані з кадрами та фінансами. Чи є ще інші аспекти, які варто врахувати?

По-перше, зменшується фінансування, що призводить до скорочення можливостей для заробітку. Це дійсно велика проблема для медіа, яке залежить від власних фінансових ресурсів. По-друге, мобілізація. Більше ніж 20 наших співробітників служать в армії, три з них - жінки, які вирішили піти добровільно. Під час першої хвилі багато людей самі записалися на службу, і ми втрачали по дві особи щотижня. Це складно. По-третє, зрозуміло, що всі втомилися, адже вже три роки триває робота, часто без вихідних. Наша радіостанція працює без зупинок, що є досить незвичним для радіоіндустрії, де зазвичай у вихідні транслюють повтори. У нас всі створюють новий контент. Плюс до всього, люди відчувають виснаження і погано сплять, адже ми, в основному, живемо в Києві, де щодня над головами літають "шахеди". Але, на мою думку, у нас все ще є значний запас міцності. Я вдячний, що всі справляються з цими викликами і гідно проходять через важкі часи, здатні не лише досягати журналістських результатів, але й приносити прибуток комерційній команді.

Які, на вашу думку, кроки слід вжити для покращення якості та ефективності журналістики в Україні?

Щоб у будь-якій сфері, будь то IT чи медіа, з'явилися справжні професіонали, необхідна, перш за все, якісна освіта, якої, на жаль, в сьогоднішніх умовах не вистачає. Важливо, щоб навчання проводили викладачі, які мають реальний досвід роботи. Необхідно залучати тих, хто зараз успішно управляє редакціями, комерційними відділами, а також експертів у сферах SMM і SEO, а не тих, хто колись працював у "Кіровоградській зірці" чи під цензурою, і не має зв'язку з актуальними трендами рекламного ринку чи медіа. Журналістська освіта в Україні залишається складною й потребує змін.

По-друге, мають бути справедливі умови праці й зарплати. Тобто люди повинні мати можливість заробляти гроші в медіа. Якщо зарплати там будуть (я умовні цифри називаю) дві, три тисячі доларів, півтори тисячі доларів, то зрозуміло, що тут буде більше фахівців і вони не будуть обирати інші галузі замість медіа. А для того, щоб такі можливості були, у нас і інших медіа мають бути можливості заробляти чесно достойні суми. Тобто, мені здається, таким шлях розвитку має бути.