"Осколки ракет, що влучили в Коломию 24 лютого 2022 року, переробили на витончене декоративне яйце."

Протягом трьох місяців була зведена споруда у вигляді яйця, що має висоту 13,5 метра.

Музей писанкового розпису в Коломиї на Івано­Франківщині визнаний восьмим чудом України. Заклад функціонує з 1987 року та є філією Національного музею народного мистецтва Гуцульщини й Покуття імені Йосафата Кобринського. До 2000-го музей діяв у церкві Благовіщення Пречистої Діви Марії, пам'ятки архітектури XVI ст. Згодом приміщення храму передали релігійній громаді і за 90 днів звели будівлю у формі яйця заввишки 13,5 метра

Музей знаходиться в центрі пішохідної зони на вулиці В'ячеслава Чорновола. Якщо пройти трохи далі до пам'ятника Івану Франку, за яким розташований парк з літньою сценою, вас неодмінно приверне увагу яскраво розписана писанка. Всередині музею панує приємна прохолода. Зліва розташована маленька крамничка з сувенірами. Сьогодні на касі працює Галина Горобець, яка замінює свого колегу. Вона вже сім років займається доглядом за музейними експонатами.

- Подобається, коли люди після відвідування музею в захопленні дякують, - каже Галина. - Зачарована цим місцем і українською культурою. Пишаюся нашими митцями.

Поступово просуваючись далі, ми потрапляємо до виставкової зали. Негайно привертає увагу мармурова скульптура під назвою "Різдво", на якій зображена Божа Матір з немовлям Ісусом на руках. За нею розташувався темно-сірий диванчик, створений для зручності відвідувачів, де можна відпочити.

У цьому залі практично кожен місяць проходить нова виставка. Я мала чудову можливість ознайомитися з витворами мистецтва писанкарки, вишивальниці та майстрині з виготовлення сирних коників Ганни Линдюк, а також її внучки Марії Бойчук, яка разом із чоловіком Андрієм займається гончарством. На дерев’яному гуцульському столі, застеленому скатертиною, розташовані горщики, дзбани, свічники, миски та інші вироби з глини. Поруч можна побачити різнобарвні писанки від Марії Бойчук. Вони розписані воском за допомогою анілінових барвників, а кожна з них має унікальний геометричний орнамент, що вдало поєднує рослинні та анімалістичні мотиви.

У приміщенні розташовані два манекени. На першому з них представлена елегантна жіноча блузка білого кольору з оригінальним малюнком, доповнена довгою бордовою спідницею. Другий манекен демонструє чоловічий наряд: вишиванку, пояс, штани та постоли. Стіни прикрашені фотографіями писанок та майстрів, а також традиційними рушниками.

- Вишиванка, рушник, писанка — це, на мою думку, найсакральніші елементи нашого побуту та святкових традицій, - ділиться своїми думками письменниця та засновниця Всесвітнього дня вишиванки Леся Воронюк. - Вони є генетичними кодами, що слугують духовною бронею для кожного українця. Нам слід дбайливо зберігати ці цінності та активно розповідати про них світові, підтримуючи наших митців за межами країни. Коли іноземець бачить наші писанки чи вишиванки, він не може повірити, що все це виготовлено вручну з великою любов’ю, особливо в цей непростий час. Музей, у свою чергу, є місцем сили, де розкривається унікальна краса української культури.

Сьогодні письменниця підтримує писанкарку Ольгу Ровецьку в завершенні її виставки в музеї. Коли її запитують, чи має Леся улюблену писанку, вона сміється і відповідає, що важко вибрати найкращу, оскільки кожна з них має свою унікальність. Разом із дітьми вона відвідала кілька майстер-класів, щоб прищепити їм любов до мистецтва розпису писанок.

- Хоч би з яким настроєм ти прийшов на майстерклас, неодмінно вийдеш піднесеним і наповненим неймовірною енергією, - каже Леся.

Ольга Ровецька демонструє писанку, орнамент якої характерний для Маріуполя. Працівники Маріупольського краєзнавчого музею переїхали до Чернівців на початку повномасштабної війни і зберегли ескізи, за якими Ольга Олегівна відтворює ці унікальні витвори. Чорне або червоне тло гармонійно поєднується з прямими та закрученими лініями, які обрамляють листочки та інші рослинні мотиви. Писанкарка з теплом згадує, наскільки важливою для її родини була ця писанка. Через обмежену кількість писачків і воску в радянський час, мати дозволила їй займатися цим мистецтвом лише після досягнення 12 років. Тепер Ольга Олегівна щиро ділиться своїм мистецтвом з дітьми та онуками. Вона захоплюється сокальськими писанками, на яких зображено безліч руж, або ж зірок, з чіткою геометрією, і мріє створити бойківську писанку, насичену космічними малюнками.

- Музей для мене є храмом, де прекрасне переплітається з таємничістю, - говорить Ольга Ровецька. - Подарувати їм свої писанки - це найбільша честь.

Дві жінки зосереджено вивчають виставлені експонати. Ольга, яка прибула з сім'єю на відпочинок з Новомосковська, що в Дніпропетровській області, насолоджується атмосферою.

- Я сама вишиваю, тому мені близьке це унікальне мистецтво. Надихаюся роботами наших чудових майстрів, - каже жінка.

Наукова співробітниця Ірина Блонська просить звернути увагу на підвішені вгорі великі декоративні яйця, виконані в техніці пап'є-маше. На повітряну кульку наносять клей ПВА й кількома шарами рваний газетний папір. Щойно поверхня висихає, митець шпаклює, потім шліфує та розмальовує яйце. Автор робіт - коломиянин Ярема Гриньовський - усе життя пропрацював учителем фізики й математики, а на пенсії захопився писанкарством.

Піднімаючись сходами на другий поверх, ми звертаємо увагу на величезну білу витинанку "Дерево життя", що розташована на фоні вікна. Цю дивовижну роботу виконала львівська художниця Дарія Альошкіна, яка черпала натхнення з символіки писанок. На стінах приміщення розміщені старовинні фотографії писанкарів, а також репродукції великодніх листівок, створених Святославом Гординським.

Перед сходами на другий поверх розташована унікальна писанка, виготовлена майстрами-ковалями. Внутрішній камінь символізує початок життя, а сірий килим, що знаходиться позаду, надає їй особливого шарму.

Головна зала розташована під склепінням "писанки". Червоні стіни з традиційними розписами та підсвіченими вітринами створюють містичну красу. Ти ніби опиняєшся у світі символів і знаків. Перебуваючи тут, втрачаєш відчуття реальності, натомість цілком концентруєшся на писанках із витонченими візерунками. У залі представлено одні з найдавніших колекцій музею - традиційні писанки Гуцульщини й Покуття, з переліком осередків поширення яких можна ознайомитися на схематичній карті. Посередині встановлено шість екранів, на яких візуалізовано історію створення Всесвіту з яйця.

На перших двох вітринах експонуються інструменти для виготовлення писанок та сам процес їх створення. Цю техніку називають восковою, адже для розпису застосовується бджолиний віск. Інструмент, за допомогою якого наносять малюнки на яйце, іменується писачком. Усі писанки підлягають консервації, яку було розроблено в музеї, щоб захистити делікатні експонати від пошкоджень. Детальніше про процес консервації та виготовлення писанок можна дізнатися, переглянувши планшет із субтитрами українською та англійською мовами.

Серед писанок особливо виділяється світло-коричнева з оригінальним геометричним малюнком, виконаним на гусячому яйці. Ця писанка є однією з найстаріших, її виявили під час археологічних розкопок у Львові. Їй більше 500 років. Також можна побачити великодні яйця, прикрашені тонким жовто-гарячим орнаментом, що свідчить про їхнє регіональне походження.

Я завжди акцентую увагу відвідувачів на цих найменших та найвитонченіших писанках. У народі їх називають просто: дрібонька космацька писанка. Її легко впізнати за яскравими відтінками, адже вона походить із села Космач, що в Косівському районі. Це справжня столиця писанкарства. Писанки з цього регіону завжди вирізняються своєю палітрою сонячних кольорів, - розповідає Ірина Блонська.

На вітринах можна побачити інформацію про традиційні символи, які використовують майстрині з писанкарства. Ці описи доступні також для незрячих осіб, оскільки виконані шрифтом Брайля. Наприклад, риба є символом здоров'я, а безкінечник уособлює воду і нескінченність існування. Для майстринь написати цей символ вважається справжнім випробуванням, оскільки провести рівну лінію по опуклій поверхні яйця - досить складне завдання. Традиція розпису пташиних яєць сягає ще дохристиянських часів, коли люди шанували численних богів, головним з яких був бог Сонця. Його зазвичай зображували у вигляді восьмикутної зірки. Згідно з легендою, син бога Сонця у формі оленя возив його по небу на своїх рогах з ранку до вечора. Тому майстрині досі малюють оленів, символізуючи тим самим сходження сонця.

На стінах експозиції розміщені знімки відомих майстрів писанкарства, серед яких виділяється Іван Семчук з Верховинського району. Окрім класичних символів, він також втілював у своїх роботах сцени з повсякденного життя гуцулів. Діти можуть познайомитися з гуцульськими та покутськими писанками, складаючи пазли, що ілюструють експонати з музейної колекції.

Писанки - це не тільки традиції, але й звичаї. У народі казали, як поле навесні засіяли, то ґаздиня лягала й підкидала писанку вгору. У такий спосіб просила рости жито та пшеницю так високо, як вона зможе підкинути. Писанкарки працювали в повній тиші.

Нещодавно освячену писанку ховали під порогом, вважаючи її охоронницею дому від зла, - ділилася Ірина Блонська. - У деяких селах дівчата в дарунок хлопцям на Великдень передавали писанки. І досі на Коломийщині, відповідно до звичаїв, хрещені батьки на Великдень презентують писанки та солодощі своїм похресникам.

Ми переходимо до фінальної зали. Це просторе, витягнуте приміщення можна умовно розділити на дві частини, між якими чітко проглядається межа. У центрі розташований інтер'єр гуцульської хати, де основним елементом є піч. На кахлях малюнки завжди унікальні, а один з верхніх малюнків неодмінно зображує святого. Куфер, або ж скриня, також є невід'ємною частиною інтер'єру, на поверхні якої часто наносять символічні знаки-обереги. У хаті присутні стільці, стіл, прядка та мисник.

Ліворуч - килимок Володимира Бонка із 1008 писанками створеними у шпильковій, чи лемківській, техніці, на ньому. Для неї використовують сірник або шпильку, яку занурюють у гарячий віск. Поряд висить символічна писанкова карта України від Сяну до Дону, створена Тетяною Коновал із міста Довжанськ Луганської області. Рухаючись далі, знайомимося з мініатюрними виробами з різних регіонів України, відтвореними за ескізами писанок кінця ХІХ століття, що зберігалися в Лубенському музеї на Полтавщині.

Праворуч ви можете побачити писанки, виготовлені українцями, які мешкають за межами країни. Ця експозиція містить найзначнішу колекцію писанок, виконаних на страусових яйцях, а також найменші зразки - на перепелиних яйцях, створені правнучкою Івана Франка.

Колекція музею настільки обширна, що в експозиції можна побачити лише невелику її частину.

- Діти захоплюються цією писанкою, - зазначає Ірина Блонська. - На ній зображені символи двох країн - Австралії та України. Тут можна побачити коалу, кенгуру і тризуб. У нас також є оригінальна шкатулка з Угорщини. Страусове яйце було розділене на дві частини і розфарбоване квітковими візерунками. А ще ми маємо цікаві експонати - срібні монети у вигляді писанок з Канади.

Створено велику колекцію писанок і декоративних яєць, що походять з Канади, США, Японії, Словаччини, Польщі, Німеччини, Індонезії, Індії, Данії, Франції, Шрі-Ланки, Єгипту та інших країн. Музей також має цікаву традицію: коли відвідують відомі особистості, для них організовують майстерклас, під час якого вони можуть залишити свій автограф на яйці, використовуючи писачок.

Унікальною роботою вважається композиція, створена військовими. Уламки ракет, які обстріляли Коломию 24 лютого 2022 року, переплавили і створили декоративне яйце, яке тримає рука військового, а вище - літак як символ Коломийського аеродрому. Варто відзначити також коломиянина Олега Кіращука, писанкаря, який на війні з 2014 року. Дизайнери італійської фірми Gucci побачили його писанки в інтернеті та створили колекцію одягу за мотивами розпису Олега.

Між двома залами розташований коридор, який неодмінно приверне увагу кожного відвідувача. З одного боку коридору можна побачити яскраву стіну, оформлену традиційним писанковим розписом, створеним видатними українськими художниками Мирославом Ясінським та Василем Андрушком. На протилежній стороні розміщена виставка київських майстринь Тетяни Влененко та Любові Ктіторової. Унікальність їхніх робіт полягає в тому, що вони відтворили писанки Поділля, використовуючи лише натуральні барвники, а також представили власну авторську колекцію.

Ірина Блонська запрошує всіх на майстер-клас, що відбудеться для учнів літньої школи Київської малої академії наук. Цьогорічна тема — гуцульський орнамент.

- Моя писанка буде насиченою та виконаною в теплих відтінках. Я вірю, що вона приноситиме мені радість і стане символом миру після війни, - ділиться Анастасія Костенко, заступниця голови комітету з освіти та науки Київської міської молодіжної ради при Київській міській раді.

Натомість одна з екскурсанток Дарія Циганенко планує створити писанку із зірками, адже для неї цей символ означає шлях до мети. Писанка стане своєрідним провідником у досягненні її цілей. Окрім цього, на думку дівчини, це генетичний код, який передається з покоління в покоління.

Дмитро Зеленчук, учень десятого класу Київського політехнічного ліцею, має намір виготовити писанку в гуцульському стилі, де ключовим елементом стане символ безкінечності, що уособлює плинність часу. Він походить з Надвірнянщини, тому орнаменти рідного краю йому дуже знайомі.

Максим Проценко, що родом з МАНівця, вперше завітав до цих околиць. На своїй писанці він планує зобразити тварин: з одного боку з’являться олені, а з іншого – коні. Максим також захоплюється колекціонуванням монет, тому його прагнення побачити канадську монету з зображенням писанки стало ще однією вагомою причиною для візиту в музей.