Беата Куркуль поділилася: "Мистецтво стало моїм способом терапії. Хоча війна істотно вплинула на мене, вона не змогла зламати мій дух."

"Ніколи б не подумала, що залишу медицину заради мистецтва та гейм-девелопменту, але життя іноді вносить свої корективи", -- зізнається Беата Куркуль, розпочинаючи свій розповідь про кар'єру. До переїзду в Україну її життя було тісно пов'язане з медичною сферою. "Я працювала старшою медсестрою у Литві. Це була відповідальна діяльність, але з часом я відчула, що починаю виснажуватися", -- ділиться вона. Медицина стала її первинним вибором, але пристрасть до творчості завжди жила в її серці.
"Малювати я любила ще з дитинства, хоча тоді це було просто хобі. Закінчила художню школу, але потім обрала медицину, бо вважала, що це більш стабільна і серйозна професія, та я зможу бути більш корисна людям, -- згадує вона. Проте справжнім переломним моментом у її житті стало захоплення "Зоряними війнами".
"Саме "Зоряні війни" змусили мене знову взяти в руки олівець. Я була настільки захоплена цим світом, що почала малювати фан-арт. Спочатку це було для душі, але згодом я зрозуміла, що малювання стало для мене способом втечі від реальності, свого роду арт-терапією", -- пояснює Беата.
Перехід до професійного малювання відбувався поступово: "Коли я усвідомила, що більше не прагну залишатися в медицині, почала освоювати цифрові інструменти, такі як Photoshop. Це не було легким завданням, адже я була самоучкою, але з часом стали з’являтися перші замовлення". Її початкові проєкти були пов’язані з розробкою ігор, і вона почала співпрацювати з міжнародними клієнтами, включно з російськими, до 2014 року. "У той час українські та російські спільноти в індустрії геймдеву активно співпрацювали, і важко було навіть уявити, що між нашими країнами може розпочатися конфлікт", – зауважує вона.
Переломний момент: Майдан і початок війни
"Майдан перевернув усе," - визнає Беата, згадуючи події 2013-2014 років. Для неї, як і для багатьох українців, це стало ключовим моментом не лише в політичному та соціальному житті країни, а й у її особистих взаєминах із друзями з Росії та інших країн пострадянського простору.
"Перед Майданом наша спільнота шанувальників 'Зоряних війн' була дуже єдиною. Ми не замислювались про політичні питання, нас об'єднували спільні захоплення. Але після Майдану виникли серйозні розбіжності. Я пам'ятаю, як на форумах, де раніше обговорювалися фільми та ігри, раптом почали з'являтися політичні конфлікти. Російські учасники підтримували Путіна, багато хто поширював пропаганду, і це стало для мене неприємним сюрпризом," — ділиться своїми спогадами Беата.
Особливо тяжким виявився той момент, коли її знайомі почали відкрито підтримувати анексію Криму. "Я була вражена, коли мої друзі з Росії, яких вважала освіченими та розумними людьми, стали на бік своєї влади. Вони вірять у російську пропаганду, незважаючи на те, що мають доступ до різноманітних джерел інформації. Це стало причиною нашого розриву. Багато з них просто зникли з мого життя після цих подій", -- ділиться вона з гіркотою.
Саме після анексії Криму та початку бойових дій на Сході України Беата почала активно займатися воєнним мистецтвом. "Я зрозуміла, що більше не можу залишатися осторонь. Я повинна була робити щось корисне для моєї нової країни. І тоді я почала малювати військових, коли з'явилися перші підопічні -- прикордонники. Перші картинки я створила саме для них, щоб підняти хлопцям настрій", -- додає вона.
Витоки військового мистецтва: Від захоплення до професійної діяльності
"Війна для мене розпочалася у 2014 році, коли мій чоловік став волонтером, і наше життя зазнало кардинальних змін. Він почав співпрацювати з прикордонниками, і саме вони стали моїми першими об'єктами для малювання, -- розповідає Беата. Вона почала створювати портрети українських військових, спочатку орієнтуючись на фотографії, які їй надсилали. - Це був новий етап у моєму житті. Спершу я малювала лише для себе, але військові неодноразово наголошували, що це важливо не тільки для мене, а й для інших. З часом я усвідомила, що вони праві. Це був мій спосіб підтримати наших героїв."
Її роботи швидко привернули увагу: "Прикордонники запросили мене зробити виставку для їхнього підрозділу. Спочатку прикордонники запросили познайомитися, потім разом з Адміністрацією Державної прикордонної служби була зорганізована виставка в аеропорту "Бориспіль". Після неї почалися виїзди до інших підрозділів прикордонників з виставками. Її роботи стали популярними серед військових не лише через високу якість, але й завдяки точності зображення деталей.
"Для мене було важливо передати реальність військового життя, але не в усій її жорстокості, а зосереджуючись на техніці, зброї та іншому спорядженні. Я завжди консультувалася з самими військовими, вимагаючи від них максимального фідбеку -- від технічних аспектів до емоційного сприйняття моїх робіт, щоб не навмисно не зачепити їхні почуття. Завдяки такій співпраці мої роботи ставали кращими", -- пояснює вона.
Створення портретів загиблих: Емоційно насичений процес
Одним із найскладніших завдань для Беати є створення портретів загиблих військових. "Зображувати обличчя загиблих – це надзвичайно делікатна справа. Я намагаюся відтворити те, що залишилося в пам'яті людей, їхні спогади", – ділиться вона. Беата підіймається до цього процесу з великою обережністю: "Я завжди запитую у родичів або друзів, яка була улюблена музика цієї людини, що їй подобалося, які в неї були звички. Це дозволяє мені краще зрозуміти емоційний фон і створити дійсний портрет, який відображає не лише зовнішність, але й глибину душі".
При створенні портретів вона часто звертається до музики: "Я формую особливий плейлист, в який включаю композиції, які подобалися людині, яку я зображую, а також додаю щось своє. Це дозволяє мені глибше відчути ті емоції, які прагну передати в своїй картині. Це надзвичайно особистий процес, і я завжди стараюся підходити до нього з максимальною повагою," -- ділиться художниця.
Хмари в творчості Беати як мистецький символ
Однією з найцікавіших рис творчості Беати є її унікальний підхід до зображення хмар, які займають важливе місце в її живопису. "Для мене хмари не є просто фоном для пейзажу. Вони є основним елементом, який формує настрій і встановлює атмосферу моєї роботи. Хмари відіграють ключову роль у передачі емоцій. Завдяки світлу і кольоровій палітрі я відображаю емоційний стан неба, що, в свою чергу, відображає внутрішній світ персонажів на картині", -- зазначає Беата.
Вона ділиться історією свого захоплення: "У 2013 році, коли я стояла біля вікна на роботі, мою увагу привернуло небо. Воно виглядало настільки вражаюче і красиве, що я подумала: 'Хочу навчитися відтворювати такі хмари на полотні'. Це стало моїм першим серйозним бажанням зобразити небо у своїх картинах. Я почала активно малювати, створювати ескізи та уважно спостерігати за змінами освітлення протягом дня".
З часом її підхід до вивчення хмар набув більш наукового характеру: "У 2020 році я вирішила детально дослідити атлас хмар. Раніше я просто інтуїтивно відтворювала те, що спостерігала, але мені стало цікаво дізнатися, як саме формуються хмари, як на них впливає світло та які можуть виникати світлові ефекти. Це обширна тема, і я щаслива, що змогла поринути в неї".
Для Беати хмари є не просто елементом природної краси, а й глибоким символом: "Коли я малюю хмари, часто відчуваю, що вони починають 'керувати' моїм процесом. Іноді в їх формах я помічаю птаха чи інші образи, які стають частиною загальної картини. Цей символізм виникає органічно. Я рідко заздалегідь його планую; він приходить до мене під час творчості".
Виставки: для військових, цивільних і за кордоном
Беата проводить багато виставок, і підхід до вибору робіт для кожної з них залежить від аудиторії. "Майже для кожної виставки я формую окремий комплект картин -- залежно від підрозділу, часу та цілей заходу. Головна мета -- надихнути військових, показати повагу і підкреслити, що вони не самотні у своїй боротьбі. Про них пам'ятають і піклуються не лише їхні рідні, а й багато інших людей", -- пояснює вона.
Вона підкреслює, що підхід до виставок для цивільних має іншу мету: "Насправді, моя мета -- зачепити людей, змусити їх згадати тих, завдяки кому вони живуть у мирі, і спонукати замислитися про військових. Тому на виставках присутні не лише позитивні роботи, але й такі, що викликають сильні емоції. Виняток становлять виставки за кордоном, де підхід може бути трохи іншим", -- пояснює вона.
Цікавий підхід Беати до закордонних виставок заслуговує на увагу: "Я завжди прагну донести до іноземців, що українці — це не лише про війну. Ми — сильні, життєрадісні люди, які навіть в найскладніші часи здатні до значних досягнень. Я хочу, щоб вони побачили іншу сторону нашого буття, щоб розуміли, що ми не лише жертви конфлікту, а й творці, які продовжують жити та працювати. Саме тому для своїх закордонних виставок я обираю роботи, які випромінюють світло і позитив."
Беата також розповідає про свій досвід участі в виставках у Литві: "Литовці мають глибоке розуміння того, що таке Радянський Союз, і я помічаю їх реакцію на мої твори. Хоча вони не завжди відкрито висловлюють свої почуття, коли до мене підходить литовець і говорить: 'Чудово', я точно знаю, що йому це справді сподобалося. Це найкращий комплімент, який я могла б отримати від литовця".
Твори Беати не лише торкаються душі, а й надихають: "Неодноразово мені писали, що після перегляду моїх виставок люди залишалися перед картинами з сльозами на очах. Це надзвичайно зворушливо, адже я прагну, щоб мої роботи викликали щирі емоції, будь то сльози чи усмішка. Найголовніше — це те, щоб вони дарували людям відчуття підтримки і надії".
Отже, кожна виставка Беати Куркуль має свій неповторний характер і відповідає на потреби та емоційний стан глядачів. Її твори виконують роль мосту між тими, хто прагне надії, і мистецтвом, яке здатне цю надію принести.
Співпраця з військовими: Точність і реалістичність
Беата завжди прагне до максимальної правдоподібності у своїх творах: "Я намагаюся знайти гармонію між уявою і дійсністю. Для мене надзвичайно важливо, щоб військові, які дивляться на мої роботи, відчували, що я розумію їхню професію", -- розповідає вона. Одного разу вона зобразила гармати, які були спрямовані в різні боки, але військові швидко вказали на помилку: "Вони зазначили, що гармати повинні бути орієнтовані в одному напрямку. Я виправила це, адже це важливо для них і для мене також".
Беата акцентує увагу на важливості кожної деталі: "Я створювала картину, на якій зображений боєць з автоматом, і мій друг, який служить, зауважив: 'Все добре, але ти пропустила мушку на автоматі. Я б не зміг влучити у ворога з таким автоматом.' Я виправила цю помилку. Мені важливо, щоб люди могли впізнати себе в моїх творах і відчували, що це не просто мистецтво, а частина їхнього життя".
Майбутнє після конфлікту: Відновлення звичного способу життя.
Беата мріє про майбутнє, але визнає, що плани наразі дуже обмежені: "Ми з чоловіком мріємо після війни провести півроку на Кіпрі, просто насолоджуючись відпочинком. Це наші мрії, які підтримують нас у важкі часи війни," -- говорить вона з надією. Проте найбільша її надія пов'язана з поверненням з полону їхнього друга, прикордонника з Азовсталі: "Це буде той момент, коли ми зможемо розпочати нове життя. Його повернення стане новим початком для нас."
Беата вірить, що війна змінила не тільки її мистецтво, але й всю країну: "Війна змінила кожного з нас, але ми не маємо втратити нашу єдність. Якщо ми пересваримося між собою, не буде жодного сенсу в нашій перемозі. Ми повинні залишатися сильними і підтримувати один одного, адже це те, що робить нас непереможними".