В Німеччині 40% населення займається дистанційною роботою. Це число зросло в порівнянні з періодом до пандемії, свідчать результати дослідження.
Згідно з дослідженням, проведеним Німецьким інститутом економічних досліджень (DIW Berlin), кількість людей, які працюють з дому в Німеччині, зросла в порівнянні з періодом до пандемії COVID-19. Перед введенням локдауну лише 11,1% опитаних мали можливість працювати віддалено хоча б раз на тиждень, 13,8% робили це рідко, тоді як 75,1% ніколи не працювали з дому.
Після скасування обмежень, пов'язаних із коронавірусом у 2022 році, 9,8% та 29,6% людей почали працювати з дому "іноді" та "мінімум раз на тиждень" відповідно, тоді як 60,6% зазначили, що "ніколи" не працюють віддалено. "Пандемія змінила домашні офіси у Німеччині з рідкісного явища на важливий елемент щоденної трудової практики", - підкреслив у пресрелізі Ян Ґебель, керівник відділу дослідження даних берлінського інституту, що проводив це дослідження.
Для дослідження були обрані дані, що охоплюють період з 2014 по 2022 рік. В особливості, в контексті аналізу випадків дистанційної роботи, акцентувалися на таких факторах, як сектор економіки, розмір підприємства, освітній рівень респондентів та структура їхніх домогосподарств.
Співробітники великих корпорацій та висококваліфіковані спеціалісти частіше виконували свої обов'язки віддалено.
Вчені встановили, що застосування домашнього офісу значною мірою обумовлене специфікою економічної сфери та масштабами підприємства. Загалом, ця практика є більш розповсюдженою серед великих компаній у порівнянні з середніми та малими підприємствами.
Віддалена робота найбільше доступна спеціалістам у галузі програмного забезпечення та інформаційних технологій (ІТ), а також співробітникам великих компаній у секторах нерухомості, фінансових послуг та державного управління, де цей показник становить приблизно 80 відсотків. Дослідження також показує, що найбільше можливостей для роботи з дому мають кваліфіковані фахівці, які працюють на повну ставку. У 2019 році лише 6,6 відсотка працівників з вищою освітою мали можливість користуватися варіантом домашнього офісу, тоді як у 2022 році цей показник зріс до близько 32 відсотків.
Серед фрилансерів та професіоналів у наукових і технічних сферах частка дистанційної роботи залишалася на високому рівні як до, так і після локдауну, не демонструючи значного зростання, як в інших галузях. У сфері освіти та викладання можливість працювати з дому є значно менш поширеною — менше 40% працівників можуть скористатися цим форматом, і їхня кількість не збільшилась у порівнянні з до пандемійними часами. Винятком є вчителі іноземних мов, які проводять свої онлайн-курси з дому.
Потреба та бажання працювати поза межами офісу значно залежать від сімейного статусу. Найчастіше цю можливість обирають працівники з дітьми. Як зазначають дослідники, особи, які виконують свої обов'язки в домашньому офісі, зазвичай відчувають більше задоволення як від своєї роботи та доходу, так і від життя в цілому, хоча цей формат роботи часто супроводжується подовженими робочими годинами.
Роботодавці вже внесли зміни, тепер слово за політиками.
Щодо роботодавців, то вони активно реагують на нові тенденції, які виникли після пандемії. У останні роки суттєво збільшилася частка вакансій з можливістю дистанційної роботи. Це підтверджує нещодавнє дослідження Фонду Бертельсмана, в рамках якого з січня 2019 по травень 2024 року було проаналізовано близько 55 мільйонів онлайн-оголошень про роботу.
Більш того, запитів на вакансії, що не передбачають можливості дистанційної роботи, практично не існує – звісно, це стосується тих професій, які не вимагають фізичної присутності на певній локації. Важливо пам'ятати про спеціальності, які з самого початку виключають варіант роботи з дому. Наприклад, неможливо надати медичну допомогу пацієнту через відеозв'язок, так само як і спекти хліб чи відремонтувати автомобіль без фізичної присутності.
Науковці з берлінського інституту економічних досліджень закликають політиків активно підтримувати наявні зміни. Вони підкреслюють, що "фінансова підтримка для розвитку цифрової інфраструктури та спеціалізовані навчальні програми для менеджерів і працівників можуть сприяти більш широкому впровадженню необхідних трансформацій".
