Українські фахівці у сфері озброєнь поступово досягають рівноваги з Росією, заявив Трегуб. 11.11.2024
Ілюстраційне зображення: facebook/ukroboronprom
"Приємно, що ми це поновлюємо навіть у часи війни."
Президент України Володимир Зеленський нещодавно зазначив, що вітчизняний військово-промисловий комплекс виготовив більше 100 одиниць ракетного озброєння за 2024 рік. Які у вас думки стосовно цієї інформації, і які саме типи ракет можуть бути в увазі?
Скажімо так, важливо, що ми відновлюємо виробництва навіть у складних умовах війни. Це вже свідчить про певний героїзм з боку України та людей, які над цим працюють. Зрозуміло, що ми змушені постійно адаптувати ці виробництва, робити їх мобільними, ховати під землею чи переміщати за кордон. Це зумовлено усвідомленням того, що ці об'єкти є мішенню для Росії. Тому те, що ми робимо, є важливим, але слід зазначити, що у нас є суттєві фінансові обмеження для виготовлення всього необхідного озброєння. За даними, наша оборонна промисловість завантажена лише на половину. Це викликано відсутністю достатнього бюджету, інвестицій та державних замовлень. Нам потрібно переконати наших європейських та американських партнерів вкласти більше ресурсів, щоб ми змогли наростити виробництво. Наприклад, у 2024 році наш оборонний бюджет становитиме 2 трильйони гривень, з яких лише 10% призначено на закупівлю озброєння та техніки, а решта йде на зарплати військовим, харчування, медичне обслуговування тощо. Отже, фінансових ресурсів катастрофічно не вистачає, і це є основною проблемою нашої оборонної промисловості. Друга проблема полягає у нестачі сучасних технологій. Деякі з них ми розробили самостійно і вони в багатьох аспектах перевершують світові аналоги, особливо у сфері безпілотних систем. Проте є багато інших технологій, якими наші партнери могли б поділитися, але через брак довіри та побоювання за захист інтелектуальної власності в Україні, вони поки що утримуються від цього. Третя проблема - це доступ до ресурсної бази. Нам бракує верстатів і комплектуючих. Як відомо, метал, порох, тротил - це дефіцитні ресурси по всьому світу.
"Данія - новатор у своєму роді"
Але давайте згадаємо випадок Данії, яка надала фінансування для виготовлення 18 артилерійських установок "Богдана" для Збройних Сил України. Чому ж інші наші партнери не можуть скористатися таким підходом?
Суть у тому, що Данія стала піонером у цьому напрямку, продемонструвавши позитивний приклад, закупивши наші "Богдани". Тепер інші країни уважно стежать за Данією і висловлюють намір слідувати її прикладу. Відомо, що кілька скандинавських держав, зокрема Норвегія, вже оголосили про намір наслідувати Данії. Час покаже, чи приєднаються до них також наші східноєвропейські партнери. Щоб це сталося, необхідно, щоб хтось проявив більше рішучості та сміливості, і тоді на його приклад почнуть орієнтуватися інші. Хоча процес просувається повільно, важливо, що він все ж відбувається, і цей приклад є надзвичайно багатообіцяючим.
"Наша головна мета - забезпечення протиповітряної оборони."
З 2022 року обсяги українського оборонно-промислового комплексу збільшилися в шість разів. Наприклад, кожен другий снаряд, який наразі використовують Збройні сили України, був виготовлений вітчизняними виробниками. Цю інформацію в інтерв'ю для Українського Радіо поділив виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло.
Читайте також: "Україні не раз доводилося ламати західну думку через коліно": Жмайло про План перемоги
За якими позиціями ми змогли, якщо не наростити виробництво, то бодай зробили значні кроки на цьому шляху? І чи доречно говорити про виробництво тієї ж артилерійської зброї нині?
Це, насамперед, снаряди та безпілотні технології. В Україні спостерігається прогрес у виробництві військової техніки, метою якого є досягнення паритету з Росією. Хоча цього паритету ще не досягнуто, ми на правильному шляху, якщо будемо продовжувати в тому ж темпі. Я вважаю, що Україні потрібні більш складні системи озброєння, включаючи ракетні комплекси. Є ракети короткого радіусу дії, здатні знищувати дрони, і вони повинні бути доступними за ціною. Така зброя є критично важливою для нас, адже нашим пріоритетом залишається протиповітряна оборона. Ми спостерігаємо, як Росія активізувала використання дронів і ракет у своїх атаках. Вже з початку року на "шахедах", які постійно запускаються, налічується близько 8 тисяч одиниць. Це свідчить про необхідність серйозної уваги до розвитку протиповітряної оборони, снарядів та компонентів, про які я вже згадувала. Нам важливо комунікувати наші потреби партнерам не лише в контексті прохання про дорогі системи, такі як IRIS-T чи Patriot, а й намагатися самостійно налагоджувати виробництво платформ, які зможуть забезпечити захист нашого повітряного простору.
Олена Трегуб. Фото: facebook/olena.tregub
"Платформа, що дозволила б Європі створити 'зброю демократії' в Україні."
Цілком очевидно, що між етапами розробки та фактичного використання зброї може пройти чимало часу, а витрати на її виробництво можуть сягати сотень тисяч, а іноді й мільйонів доларів. Які ресурси та фахівці зможуть надати нам найбільшу підтримку в цьому процесі? І чи маємо ми достатню кількість експертів, здатних виготовити таку зброю?
Я не вважаю, що в нас існує серйозний дефіцит кадрів у порівнянні з тим, що спостерігається, наприклад, в Європі. Я колись була на слуханнях у Комітеті оборони британського парламенту, де обговорювали проблему залучення спеціалістів на оборонні підприємства. Як зазначила одна з депутаток, молоді люди в Британії вважають за краще працювати в Макдональдсі, а не на заводах, що виготовляють підводні човни. В Україні ж існує сильна традиція математичної та інженерної освіти. Наразі в нас сформувалася нова екосистема, відома як "мілтех" — це поєднання військових технологій з IT-сектором. Якщо подивитися, то чимало молодих фахівців, які раніше працювали програмістами, тепер обирають кар'єру в оборонній сфері. Це свідчить про можливість такого переходу. У нас є освічені спеціалісти, готові до змін. Тому я вважаю, що нам слід більше акцентувати увагу на наявності цих кадрів, адже це потужний ресурс, на основі якого Європа могла б створити "арсенал демократії" у нас в Україні.
"Українські безпілотники стали першими, хто змінив перебіг війни."
Не секрет, що безпілотники грають ключову роль у цій війні. Проте я неодноразово чув думки про те, що в Україні існує безліч різних розробок та ідей, але виробництво не налагоджено на такому рівні, як у росіян. Чи залишається це актуальним судженням, чи, можливо, в Україні все ж відбувається поступове масштабування виробництва, хоч і не так швидко, як нам би хотілося?
У Росії процес масштабування технологій відбувався динамічніше, ніж в Україні, оскільки у нас цей розвиток здебільшого ініційовано знизу. Було багато ініціатив від людей, які прагнули взаємодії з державою. В той же час, у Росії цей процес відбувався синхронно: з одного боку ініціативи йшли від самих розробників, а з іншого — згорнуто з верхів. Влада фактично примушувала ІТ-фахівців і інженерів: або йти на фронт, або займатися виробництвом дронів. Такий примусовий підхід в Україні не знайшов би підтримки. Таким чином, Росія була готова до цього виклику заздалегідь. Вони почали розробку дронів значно раніше за нас. Проте саме українські дрони першими суттєво змінили хід війни, продемонструвавши можливості, які російська сторона не могла передбачити. Це спонукало їх ще більше зосередитися на існуючих розробках і масштабувати їх. На сьогодні я спостерігаю, що Україна поступово їх наздоганяє. Ми ще не досягли їх рівня, але маємо дуже цікаві розробки. На жаль, відчувається брак масштабності. Однак процес рухається у правильному напрямку. Існують такі ініціативи, як Brave1, де близько тисячі компаній отримують гранти на нові розробки, зокрема у сфері дронів. Також є програма підтримки українських виробників зброї, яка фінансується державними коштами. З'явилося багато акселераторів. Усе це наразі активно розвивається, адже усі розуміють необхідність обійти Росію, і над цим активно працюють.
"Ця війна також залежить від темпу дій."
Була інформація від видання New York Times про те, що Україна виділила на розробку зброї всередині країни у 8 разів більше, ніж це було 2023 року. Також йшлося про те, що втричі зросло виробництво бронетехніки, в 4 рази протитанкових ракет, а тільки безпілотниками займається близько 200 компаній. Але залишається ще бюрократичний процес. На практиці стало легше пройти його і всі випробування?
Це справді питання, яке залишається відкритим. Наразі проводиться безліч зустрічей та форумів з виробниками зброї, які наголошують на необхідності лібералізації та дерегуляції цього сектору. Вони прагнуть полегшити умови для себе, щоб уникнути перенесення виробництв до Польщі та інших країн, де їм доводиться сплачувати податки. Це дійсно так, оскільки, на жаль, система ще багато в чому має радянські корені, і існуючі структури не піддалися реформам. Проте мені здається, що процес все ж іде в правильному напрямку, хоч і занадто повільно. Адже в умовах війни швидкість має величезне значення. Той, хто перший виграє у цій гонці озброєнь, має великі шанси на успіх у війні. Я впевнений, що наша влада повинна це усвідомити і діяти відповідно.
