Тест на медіаграмотність вперше переступив межі "інформаційної бульбашки". Які будуть наступні кроки?

MediaSapiens провів опитування серед представників медіаіндустрії, щоб дізнатися, в чому полягає користь тесту, які його недоліки, а також які можливості для покращення можуть виникнути в майбутньому.

17 жовтня в Україні відбувся третій Національний тест на медіаграмотність, який викликав значно більший інтерес порівняно з минулими роками. Величезна кількість бажаючих пройти тест одночасно призвела до тимчасового збою в роботі сайту Національного проекту з медіаграмотності "Фільтр". У відповідь на підвищений суспільний інтерес команда проекту вирішила продовжити можливість пройти тест до неділі, 20 жовтня. Вже в перший день тестування близько 200 тисяч користувачів спробували свої сили, а десятки малих і великих компаній активно підтримали інформаційну кампанію, закликаючи українців взяти участь у тесті через свої соціальні мережі. Зірки шоу-бізнесу та популярні блогери також долучилися до промоції цього заходу.

Користувачі в соцмережах поширювали результати своїх тестів, радіючи високому рівню власних відповідей. Але технічні проблеми та самі питання в цьому тесті викликали й негативні коментарі. Зокрема критикували тест через відсутність можливості перевірити, які відповіді правильні, а які ні. "Детектор медіа" звернувся за коментарем до керівниці "Фільтру" Олени Кравченко, яка розповіла про роботу команди над тестом та його просування в соцмережах (читайте його тут). Окремо вона додала, що перевірити правильні відповіді в тесті можна -- відповіді на запитання опублікують на сайті після завершення. Оцінювали результати тесту проміжком балів, а не точною кількістю правильних відповідей.

"Суть в тому, що ми планували вводити бали, але це призвело до підвищення навантаження на наш сайт. В результаті ми змогли публікувати лише інформацію про рівень набраних балів. Учасники, які вказали на отримання сертифіката, зможуть дізнатися точну кількість балів лише під час отримання документа. В сертифікаті буде зазначена конкретна цифра", – повідомила Кравченко.

MediaSapiens провів бесіду з представниками медіа-індустрії, обговорюючи результати цьогорічного тестування та можливі напрямки для його вдосконалення в наступних роках.

Тимофій Брік, директор Київської школи економіки та глава соціологічних досліджень:

Я проходив тест, використовуючи свій смартфон. Можливо, це пов'язано з технічними збоями самого пристрою, або ж із самим тестом, але я не отримав можливості переглянути демонстрацію правильних відповідей. В результаті, я так і не з'ясував, де саме допустив помилки і чому.

В цілому, запитання виглядають надзвичайно простими, навіть "надто" спрощеними у своїх варіантах відповідей. Моя теорія полягає в тому, що мета тесту не стільки в тому, щоб ставити запитання, скільки в ігровій формі підказувати очевидні правильні рішення.

Мене вразила частина, що стосується Клавдії Петрівни. Вважаю, що багато людей не мають чіткого уявлення про етикет та правила спілкування в мережі. Моє покоління виросло в епоху інтернету, чатів і форумів, ми були модераторами і самі проходили через процеси модерації. Ми здобули досвід у вирішенні конфліктів онлайн. Однак, багато представників старшого покоління не зовсім розуміють, як правильно залишати коментарі. Вважаю, що доцільно і корисно демонструвати такі приклади.

Оксана Мороз — експертка з інфомедіагігієни та медіаграмотності, а також творець просвітницького YouTube-проєкту "Як уникнути перетворення на овоча".

Якщо цей тест планувався як рекламний інструмент та простий спосіб навчання, важливо чітко визначити його цільову аудиторію. Цього року ми вперше вийшли за межі "інформаційної бульбашки" під час тестування медіаграмотності, що є великим досягненням. Проте, з іншого боку, виник розрив між тими, хто вже давно знайомий з цією темою — для них тест виявився занадто простим і нецікавим, оскільки в багатьох аспектах повторював матеріал минулих років. На противагу цьому, новачки, які вперше зіткнулися з медіаграмотністю, мали складнощі, адже тест вже "переріс" свій початковий промо-формат та базову перевірку знань. Я вважаю, що важливо розрізняти ці аудиторії. Це можна зробити технічно просто. Для тих, хто вже проходив тест, доцільно пропонувати інші запитання, ніж для новачків.

Другий важливий аспект: хоча цей тест відбувається в рамках Тижня медіаграмотності, його мета не полягає у визначенні рівня медіаграмотності. Важливо не підвищувати очікування. Люди часто шукають прості рішення для складних питань. Коли вони проходять тест і отримують статус "гуру", досягти якого досить легко, це може призвести до неправильної самовпевненості. Це видно з позитивних коментарів у соціальних мережах на кшталт "я — гуру". Краще підкреслити, що тест спрямований на зменшення ризиків отримання негативного впливу. Це варто врахувати, щоб уникнути надмірних сподівань. Загалом, я вважаю, що нам слід відійти від терміна "медіаграмотність" для широкої аудиторії — це вже окрема тема для обговорення.

Важливий момент -- самі питання та відповіді на них. Це все-таки промотест, і важливо, щоб у нього закладали речі, які людина одразу зможе використовувати у повсякденні. Треба фокус на чомусь, що людина може взяти й виконувати. Навчити людей розрізняти анонімні телеграм-канали та навертати людей до "білого списку" медіа, працювати з покращенням репутації медіа загалом.

Ключовим є те, яким чином ми здійснюємо цю діяльність. Якщо ми щороку проводимо вимірювання у вигляді тестування, подібно до використання термометра, це одна справа. Однак, якщо протягом року ми акцентуємо увагу на певних аспектах, а тестування є лише частиною цієї концентрації, то результати будуть значно більш результативними.

Україна вже виросла з коротких формальних штанців медіаграмотності. В нас інший рівень проблематики, інший рівень експертизи та спільнота експертів, людей, які є носіями та лобістами медіаграмотності, має підходити до цього більш комплексно, більш продумано та ставати зразком для інших країн.

Якщо для деяких країн проведення подібного тестування може слугувати способом актуалізації існуючих проблем, то для України це не є актуальним. Коли ми розглянемо цю ситуацію в більш широкому контексті, сам тест виглядатиме інакше. Необхідно переглянути наш підхід: він не повинен бути формальним і зводитися лише до процесу тестування, обумовленого зовнішніми обставинами, а має орієнтуватися на те, яких результатів ми прагнемо досягти. Якщо ми вже зробили крок у напрямку позаформалізму, важливо продумати це більш детально.

Тест, відверто кажучи, -- не дуже добрий інструмент для промо, є кращі, але якщо ми його вписуємо у цю лінійку, він може давати ефект. Треба зрозуміти, що ми від нього хочемо. Ми бачимо, що люди хочуть проходити тести, але здебільшого йдеться про розважальні. Ми також бачимо, що бізнес готовий долучатися і буде це робити й надалі.

Цей тест відрізнявся від попередніх років, адже був "неформальним". Я помітила чимало позитивних змін. Повністю заперечую критичні коментарі у стрічці, які стверджують, що "все погано".

Олексій Харченко, експерт Інституту інформаційної безпеки, член Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України:

В останні роки все більше людей приєднується до Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності, який щорічно організовує Українське радіо — провідний канал Суспільного мовлення. Цей захід став чи не наймасовішим флешмобом, який об'єднує українців по всьому світу. Хоча подібні ініціативи мають символічний характер, їхній вплив важко переоцінити. Приємно відзначити, що в умовах цифрової епохи в Україні виникає новий символ для української цифрової громади — Національний тест з медіаграмотності.

Крім того, що тест може слугувати символом, він також виконує важливу практичну функцію. У поєднанні з опитуваннями та фокус-групами, він може надати глибше розуміння того, яка допомога необхідна українцям для більш впевненого та безпечного орієнтування в цифровому середовищі. Особливо важливо визначити, які навички слід розвивати в різних демографічних групах.

Радує, що в рамках Глобального тижня медіаграмотності ЮНІСЕФ, запланованого на період з 24 по 31 жовтня 2024 року, "Суспільне Культура" також взяло участь у національному проекті з медіаграмотності, ініційованому Міністерством культури та стратегічних комунікацій під назвою "Фільтр". 31 жовтня о 11:00 на телеканалі та YouTube-каналі "Суспільне Культура" відбудеться Національний урок із медіаграмотності.

В цілому, це чудова ініціатива, яка має потенціал стати важливим елементом у вивченні цифрового середовища. Проте, будучи фахівцем, я все ж відчуваю необхідність задати кілька запитань, які потребують роздумів. По-перше, мене цікавить тема зображень, створених штучним інтелектом, а також формулювання питань і відповідей, які можуть бути неоднозначними. Крім того, існують специфічні питання, на які можуть дати відповіді навіть люди без спеціальних знань, зокрема, ті, що стосуються делікатних тем. Також часом я помічав деякі технічні недоліки.

Проте те, що я зміг успішно завершити тест з першої спроби, свідчить про його ефективність. Основна тема тесту - медіаграмотність. Однак розділ, присвячений кібербезпеці, вказує на те, що тест охоплює також аспекти цифрових компетенцій.

В цілому, в п'яти блоках представлені здебільшого звичайні приклади, з якими кожен з нас може зіткнутися. Проте деякі варіанти відповідей, особливо ті, що вимагають вибору кількох опцій, орієнтовані на фахівців і можуть виявитися складними для тих, хто не має глибоких знань у цій галузі. Тому, незважаючи на загалом вдалі концепцію та підхід, було б доцільно в майбутньому переглянути формулювання питань і відповідей з точки зору непрофесіоналів, акцентуючи увагу на освітній функції тестування. Я вважаю, що доцільно було б надавати матеріали для ознайомлення перед проходженням тесту, що сприяло б підвищенню рівня обізнаності.

Цей тест стане в нагоді кожному, хто прагне оцінити свої знання. Його "флешмобний" формат додає більше інтриги та захоплення. Інформаційна кампанія була на високому рівні. Я намагався уникнути участі, вже починаючи думати, що, мабуть, я настільки досвідчений, що не належу до цільової аудиторії, але все ж таки тест виявився несподіваним для мене. І це чудово!

Окрім кампанії, що досягла мети, -- я бачив, що більш як 200 тисяч українців узяли у ньому участь, -- долучення комерційних компаній, які розмістили промоційні та просвітні повідомлення, безперечно має позитивне значення.

На мою думку, основною проблемою є те, що цей тест дещо відірваний від загального комплексу заходів, спрямованих на підвищення медіаграмотності та обізнаності. Явно видно, що розробники не передбачали високого попиту на тест, що призвело до вибору менш потужної технічної платформи для його реалізації. Це, в свою чергу, спричинило технічні труднощі, такі як затримки в обробці відповідей та інші проблеми. Іншою істотною недоліком є відсутність освітнього елементу безпосередньо в тесті після вибору відповіді. Наявність хоча б короткого пояснення щодо правильності чи неправильності відповіді стало б корисним для тих, хто знав або вгадав, а також допомогло б тим, хто помилився, засвоїти нові знання.

Сама ідея -- позитивна, як я вже зазначив вище. Але є певні нюанси. Так, цікавим моментом є те, що цей тест перегукується з "Цифрограмом" -- національним тестом на цифрову грамотність. На мій погляд, ліпше було б поєднати ці тести, якщо є спільні блоки. Або ж сфокусуватися на унікальних речах.

Для майбутнього я б рекомендував спочатку з'ясувати, наскільки суттєвим є освітній аспект тесту і як він інтегрується в програми підвищення медіаграмотності. Також я б порадив більше довіряти українцям і інвестувати в більш ефективні та якісні технологічні рішення.

Також я б радив робити наголос на ігрові моделі. Наприклад, уже був створений прекрасний тест-гра "Маніпулятор. Cтвори найгірше ЗМІ та стань популярним", яка в ігровій формі дозволяє опанувати практичні навички. На мою думку, гейміфікація дозволяє краще донести зміст питань і водночас є платформою для розвитку цієї ідеї в майбутньому та сприяє поширенню контенту користувачами.

Альона Романюк – експертка у сфері медіа, спеціалістка з перевірки фактів, головна редакторка ініціативи "По той бік путінської брехні" та авторка проєкту "НотаЄнота". Вона також викладає.

Я пройшла тест, як і декілька груп студентів, з якими я займаюся. Цей тест виявився корисним у моїй роботі зі студентами.

Тест сам по собі є ефективним інструментом для привернення уваги до питань медіаграмотності, фейкових новин, маніпуляцій та дезінформації. Він має чітку структуру з розподілом на блоки і визначеною кількістю запитань, що дозволяє раціонально організувати час для проходження. Теми, підібрані для тесту, відмінно підходять для роботи зі студентами та іншими групами. Викладачі, вчителі та тренери можуть використовувати цей тест як відправну точку для подальшого вивчення теми, на основі якої вони можуть розробляти свої заходи, тренінги та навчальні програми.

Маю кілька побажань, які, вважаю, доцільно врахувати надалі. З універсальністю питань, як мені видається, команда "Фільтра" впоралася. Однак окремі викликали у мене як у людини, яка працює у цій сфері, неоднозначну реакцію, проте, мені здається, у великої кількості учасників вони не викликали зауваг.

Наприклад, було питання, як краще підбирати паролі. Я не рекомендую вводити свій пароль на різних сервісах.

Щодо теми ботів, на мою думку, сьогодні межа між ними та реальними користувачами настільки розмита, що їхній розподіл стає все більш ускладненим. До того ж, існує проблема з орендою акаунтів. Отже, вважаю, що це питання не є найактуальнішим для тестування. Однак, це хороший приклад для обговорення. Я планую підняти цю тему під час заняття зі студентами.

Мені не вистачило одного-двох питань стосовно тіктоку, який багато людей в Україні використовує як джерело інформації або для того, щоб відволіктися та розважитися.

Думаю, наступного року команда "Фільтра" враховуватиме це. Перед тим, як запускати тест, доцільно віддати його на апробацію фахівцям із медіаграмотності, щоб удосконалити певні питання та зробити їх більш відповідними до інтересів аудиторії.

У будь-якому випадку, основні тематичні напрямки органічно вписуються в план роботи зі студентами, що дозволяє ознайомити їх із предметом.

Олексій Панич — філософ, активіст, а також член Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України.

На мою думку, цей тест має непогану концепцію, проте реалізація залишає бажати кращого. Похвалити творців можу лише за те, що такі тести на медіаграмотність дійсно є необхідними! Щодо недоліків у виконанні, я б розділив їх на два аспекти.

Перший аспект — це концептуальний: що ж насправді означає "медіаграмотність"? Тест поділений на п'ять тематичних секцій, серед яких "Кібербезпека" та "Етична взаємодія з контентом". Постає питання: чи входять до поняття медіаграмотності, наприклад, використання фемінітивів або правила безпеки при підключенні до публічного wi-fi? Я маю певні сумніви щодо цього.

Другий -- це рівень специфічних запитів, серед яких, на жаль, є багато неточностей, як у формулюванні питання, так і в можливих відповідях. Ось один із найяскравіших прикладів:

"Перед вами фотопортрети двох людей. Одне з облич справжнє, інше -- згенероване штучним інтелектом. Оберіть правильну відповідь.

1. Фото 1 згенероване ШІ, а фото 2 -- справжнє.

2. Фото 2 згенероване ШІ, а фото 1 -- справжнє.

Якщо вже зазначено, що "одне з облич є справжнім, а інше — створене з допомогою штучного інтелекту", то в чому доцільність надання відповідей 3 та 4? Яким чином розробники тесту змогли допустити таку очевидну логічну помилку?

Хочу зазначити, що вибрати "правильну" відповідь між варіантами 1 і 2 можна лише в тому випадку, якщо під час проходження тесту завантажити обидва зображення і здійснити пошук в Інтернеті. Однак, навряд чи творці тесту очікували, що учасники скористаються таким способом для знаходження відповіді. На основі моїх візуальних спостережень, обидва зображення можуть виявитися: а) оригінальними; б) оригінальними, але модифікованими за допомогою графічного редактора, наприклад, Adobe Photoshop; в) згенерованими штучним інтелектом. Таким чином, з чотирьох наданих варіантів дві відповіді не відповідають умовам питання, а для вибору між рештою варіантів найзручніше підкинути монетку.

Ось ще один варіант:

"Ви перебуваєте у громадському місці, наприклад, у кафе, і хочете приєднатися до доступної мережі Wi-Fi. Які заходи безпеки слід врахувати? Оберіть усі правильні відповіді.

1. Замість загальнодоступного Wi-Fi я скористаюсь мобільним інтернетом від свого провайдера.

2. Вимкну автоматичне підключення до загальнодоступних мереж Wi-Fi на своєму пристрої.

3. Виконую банківську транзакцію за допомогою публічного Wi-Fi, оскільки це дуже зручно.

4. Застосую VPN-сервіс для захисту своїх даних під час підключення до публічної мережі Wi-Fi.

Якщо в умові зазначено ваше бажання підключитися до доступної Wi-Fi мережі, то який сенс пропонувати варіанти 1 та 2? Адже обидва вони, знову ж таки, суперечать умовам питання (виходить, що якщо ви дійсно хочете це зробити, правильна відповідь — "не робіть цього"). При цьому відповідь 3 очевидно є неправильною, а відповідь 4 не забезпечує захисту від ризиків, пов'язаних із використанням публічного Wi-Fi (у цьому випадку краще використовувати надійний брандмауер, який захистить ваш смартфон від можливих вторгнень з інших пристроїв у цій локальній мережі).

Ось ще один варіант:

"Ви отримали повідомлення з проханням підписати петицію щодо присвоєння звання Героя України загиблому захиснику або захисниці. Посилання на петицію виглядає підозріло. Що ви зробите, щоб убезпечити себе? Оберіть усі правильні відповіді.

1. Я перевірю, чи це посилання веде на офіційний сайт петицій: petition.president.gov.ua.

2. Заходжу на сайт петицій через свій WhatsApp, аби оперативно підписати петицію.

3. Я поділюсь лінком з друзями, щоб вони також мали можливість підписати цю петицію.

4. Перевірю, чи сайт петицій просить авторизуватися через електронний підпис або "Дію", а не через соцмережі чи месенджери".

Цей випадок абсолютно не має однозначної відповіді: варіанти 2 та 3 явно є неправильними. Водночас, відповідь 1 не враховує наявність інших легітимних платформ для петицій, таких як petition.kmu.gov.ua. А відповідь 4 не бере до уваги, що фальшиві сайти також можуть вимагати авторизацію за допомогою електронного підпису.

Ви знайшли цю інформацію в інтернеті. Як ви відреагуєте на це вперше?

Чи справді українці піддаються атакам отруйних павуків? У соцмережах розгортається справжній "апокаліпсис".

1. Я швидше повідомлю про це в чатах з друзями, родичами та колегами, щоб вони були обережні та уникали можливих місць, де можуть бути павуки.

Як типовий арахнофоб, я залишуся в своїй кімнаті, закрившись на всі замки і не виходячи звідти.

3. Поділюсь цією новиною у соцмережах і закликатиму інших долучитися до розповсюдження, щоб якомога більше людей усвідомили цю загрозу.

4. Я досліджу цю тему через інші джерела, постараюся знайти оригінальне джерело та перевірити, чи немає в цьому дезінформації.

Здається, організатори тесту вважали, що правильна відповідь - це 4. Проте "справжній арахнофоб", а такі дійсно існують, цілком може вибрати відповідь 2, і для нього, з огляду на його страх, ця відповідь буде цілком виправданою. Крім того, у цьому тесті не вистачає ще одного доречного варіанту: "Я проігнорую цю новину, адже клікбейтний заголовок одразу сигналізує, що на це не слід звертати уваги".

Це лише частина прикладів складних запитів та відповідей, але й цього буде цілком достатньо.

З наведених прикладів видно, що тест створювався особами, які не мають чіткого уявлення про медіаграмотність і не володіють базовими логічними навичками. Більше того, вони навіть не здатні ретельно переглянути власні тексти.

Інформаційна кампанія з просування цього тесту була прекрасною; бачив, що багато бізнесів долучилися до цього просування pro bono. Тим сумніше, що вони з таким ентузіазмом поширювали вкрай неякісний продукт -- вочевидь повіривши організаторам тестування на слово.

Один мій колега в процесі обговорення цього тесту у фаховому колі попросив chatGPT скласти тест на медіаграмотність українською мовою з 10 питань із 4 варіантами відповіді кожне (зокрема лише одне правильне). Побачивши результат, я можу зробити ще один "комплімент" авторам сьогоднішнього загальнонаціонального тестування: цей вкрай неякісний тест, безумовно, писали вони самі. Адже chatGPT впорався би (власне, він і впорався) з цим завданням набагато краще (й до того ж абсолютно безплатно).

На наступний рік хочу поділитися з розробниками тесту важливою порадою: перед його публікацією варто звернутися до кількох фахівців у медіа-індустрії з проханням уважно проаналізувати тест у цілому та оцінити логіку і концептуальну коректність кожного з питань. Я побоююся, що цього разу такої перевірки не було; в результаті тест, який мав на меті правильно сформувати уявлення людей про медіаграмотність (що насправді є навіть важливішим, ніж визначити їхній поточний рівень знань!), у багатьох випадках збив їх із правильного шляху. Сподіваюся, що наступного разу ситуація зміниться на краще.

Оксана Романюк, керівниця Інституту масової інформації, поділилася своїми думками у Facebook:

На мою думку, важливою перемогою тесту є його здатність вийти за межі звичайних "бульбашок" і залучити бізнес та нову аудиторію. Я б навіть вважала головним досягненням широку популяризацію ідеї медіаграмотності поза нашими традиційними професійними колами. Сам тест як освітній інструмент потребує доопрацювання до наступного року, і ми готові долучитися до цього процесу. Підтримую пропозиції Оксани Мороз щодо сегментації цільової аудиторії, зміни формату самого тесту та його промоції. Кампанія несподівано продемонструвала великий потенціал. Вважаю, що ця ідея має непогані перспективи на майбутнє.

Марина Безкоровайна, очільниця програми боротьби з дезінформацією та підтримки незалежних медіа в Посольстві Великої Британії в Україні:

Я вже вдруге проходжу тест на медіаграмотність, вперше це сталося минулого року. І, звичайно, я помічаю значно вищий рівень зацікавленості та резонансу у порівнянні з 2023 роком. Це стосується не лише кількості людей, які вирішили взяти участь у тестуванні (сотні тисяч!), а й активності бізнесу, що підтримав цю ініціативу. Це дуже радує, адже медіаграмотність в Україні тривалий час залишалася, на мою думку, недооціненою, хоча є критично важливою навичкою в умовах гібридної війни. Інформаційна війна є одним з її основних складників. На жаль, не всі в суспільстві усвідомлюють важливість таких навичок, як медіаграмотність і здатність критично сприймати інформацію, а також розпізнавати маніпуляції. Тому я вважаю за необхідне покращити комунікацію щодо цієї компетенції, і національний тест на медіаграмотність допомагає вирішити цю важливу задачу.

Зрозуміло, що сам тест не перетворить людину на експерта. Проте, якщо після його проходження у учасника виникне бажання поглибити свої знання, знайти додаткові матеріали або дізнатися більше про певні загрози чи конкретні навички, це вже суттєвий крок вперед. Саме цього і прагне досягти тест – спонукати до подальшого навчання та дослідження теми.

Я підтримую думку, що можна поліпшити представлені питання та звернути більше уваги на дизайн. Мені також не вистачало пояснень, чому автори тесту вважають ті чи інші відповіді правильними — це один із уроків на майбутнє. Подібні рекомендації вже були озвучені не раз, і я впевнений, що їх врахують у наступному році. Цього року для мене справжнім сюрпризом став великий суспільний інтерес до тесту, що підтвердило значне навантаження на сайт, який не витримував кількості відвідувачів. На мою думку, такий резонанс є вже значним досягненням. Я вітаю авторів тесту, Міністерство культури та стратегічних комунікацій, а також команду Національного проєкту з медіаграмотності "Фільтр". Сподіваюся, цей успіх залишиться в активі міністерства, і медіаграмотність залишиться пріоритетом у майбутніх планах роботи міністерства.