Наукова спільнота: як трансформувати міграцію інтелекту в їхню активну взаємодію.

Наука виступає ключовим чинником прогресу держави, а в умовах війни вона стає критично важливою для забезпечення обороноздатності, оскільки технології у сфері озброєння та захисту постійно вдосконалюються. Для України особливо актуальною є мобілізація наукового потенціалу, що включає не лише вчених, які працюють на території країни, а й представників наукової діаспори — тих, хто емігрував за кордон у різні історичні періоди.

В рамках ініціативи Science at Risk у період з серпня по вересень 2023 року було організовано опитування серед українських науковців, які перебувають за межами країни. У ньому взяли участь 398 респондентів з 38 країн світу.

Понад половина (57%) респондентів, які взяли участь в опитуванні, покинули країну після 24 лютого 2022 року. Вражаюча частина учасників (81%) володіє науковим ступенем, і більшість із них представляє сфери природничих наук.

Перед виїздом за межі країни близько 49% респондентів були зайняті в закладах вищої освіти, тоді як третина (30%) працювала в установах Національної академії наук України. Інші учасники опитування навчалися (9%), працювали у громадських організаціях (8%), у секторі досліджень та розробок (8%) або в інших структурах (5%). Також 3% респондентів були працівниками національних галузевих академій наук України. Після виїзду з країни основними місцями роботи для респондентів стали університети (61%), академічні установи (19%), приватні компанії (7%), а деякі з них взагалі не пов'язують свою діяльність із наукою (5%). Також 3% опитаних стали безробітними. Важливо відзначити, що станом на серпень-вересень 2023 року майже 47% респондентів продовжували мати афіліацію в Україні.

Перед початком повномасштабного вторгнення приблизно 60% опитаних представників наукової діаспори мали співпрацю з науковими закладами та університетами України, тоді як близько 19% респондентів зупинили цю співпрацю внаслідок війни. Водночас, варто підкреслити, що 96% учасників опитування висловили бажання відновити співпрацю з українськими науковцями після завершення конфлікту.

Серед різних форм співпраці, які згадали респонденти, були такі: участь у спільних міжнародних проектах (77%), організація наукових обмінів та стажувань (58%), менторська та консультаційна діяльність (48%), експертна діяльність, зокрема рецензування національних наукових грантів в Україні (42%), розробка спільних програм підготовки фахівців (39%), підтримка у створенні та просуванні українських інновацій у науці (34%), а також експертні оцінки наукових установ і вищих навчальних закладів (32%).

У світі існують численні моделі співпраці між науковою діаспорою та країною її походження. Деякі з цих моделей формуються "знизу", через незалежні ініціативи, що виникають на рівні навчальних закладів, професійних асоціацій та мереж науковців, включаючи об’єднання представників наукової діаспори. Інші ж ініціативи реалізуються "згори" у вигляді спеціально розроблених програм, які ініціюються державними структурами.

Ініціативи, що виникають на базовому рівні установ

Серед низових ініціатив в Україні як приклад можна навести співпрацю між Сумським державним університетом та Університетом імені Дрекселя, який очолює один із найцитованіших науковців українського походження професор Юрій Гогоці. Серед результатів цієї співпраці, наприклад, -- успішне проходження конкурсного добору та фінансування проєкту Марії Кюрі MX-MAP програми ЄС "Горизонт Європа".

Професійні об'єднання

Яскравим прикладом розвитку співпраці через професійні асоціації є діяльність організації Help Ukraine Group, яка є неприбутковою установою, зареєстрованою в США. Ця організація об'єднує українських онкологів та їхніх міжнародних колег, була заснована в березні 2022 року. Окрім забезпечення клінік в Україні необхідними матеріалами та обладнанням, Help Ukraine Group активно працює над встановленням партнерства між українськими та закордонними онкологічними центрами. Одним із важливих аспектів цієї діяльності є можливість для українських медичних спеціалістів проходити стажування та брати участь у міжнародних конференціях.

Асоціація українських науковців за межами країни

Серед чи не найактивніших організацій української наукової діаспори, яка діє ще з 2016 року, можна назвати Українську академічну міжнародну мережу. З березня 2022 року виникло ще чимало нових об'єднань. Багато з них було створено в межах ініціативи "Українська наукова діаспора", зокрема, в Польщі, Франції, Люксембурзі та Швеції; деякі -- через низові ініціативи, як, наприклад, у Чехії. Є й таке, що з'явилося за підтримки української державної інституції, -- це об'єднання української наукової діаспори у Великій Британії, створене Фондом президента України для підтримки освіти, науки та спорту.

Мережі і зв'язки

Серед існуючих наукових спільнот можна виділити принаймні кілька значних об'єднань.

Science of Ukraine -- ініціатива спільноти вчених-волонтерів, а нині неурядова організація, зареєстрована в Латвії. Місія організації полягає в підтримці української академічної спільноти під час війни, зокрема налагодженні партнерських стосунків із українськими та міжнародними академічними установами й дослідницькими організаціями. В межах діяльності філії організації у Великій Британії, наприклад, було започатковано програму менторської підтримки для 60 українських науковців від їхніх британських колег українського походження.

"Українська наукова діаспора" — це ініціатива, що була започаткована у 2022 році Радою молодих учених при Міністерстві освіти і науки України. На сьогоднішній день вона розробила онлайн-платформу з глобальною картою, на якій можна відшукати місцезнаходження більш ніж 200 переміщених українських науковців, а також отримати їх контактні дані та інформацію про області їхніх досліджень.

Серед платформ, які не мають формальної інституційної структури, слід відзначити онлайн-спільноту "Українські науковці в світі", що наразі існує у вигляді однойменної групи на Фейсбуці. Ця мережа була створена на початку 2000-х років з метою розвитку співпраці та сьогодні об’єднує більше ніж 31 тисячу науковців як в Україні, так і за її межами.

Перед початком повномасштабної війни в Україні та на нинішній момент не існує жодної програми для залучення науковців з діаспори — ані короткострокових, ані довгострокових ініціатив. Причинами цього є відсутність чіткої державної стратегії щодо важливих наукових напрямків, які здатні забезпечити обороноздатність країни, сприяти її відновленню та економічному розвитку. Також існує брак уявлення про те, яку цінність можуть надати науковці з діаспори та яким чином їх можна ефективно залучити до співпраці.

Фінансові ресурси та можливість користуватися дослідницькою інфраструктурою завдяки розвитку міжнародного співробітництва і участі в колективних проєктах.

Залучення наукової діаспори до науково-інноваційної системи України для виконання наукоємних проєктів, критично потрібних державі зараз у різних галузях економіки (медицина, машинобудування, ІТ тощо). Це дасть змогу не лише не втратити інтелектуального та професійного потенціалу цих учених для країни, а й підготувати їх до участі в повоєнній відбудові.

Розширення співпраці в науковій сфері. Українські вчені, що працюють у діаспорі, мають розвинену мережу зв'язків із колегами та представниками бізнес-середовища по всьому світу. Це створює для українських науковців і винахідників можливості більш легкого доступу до потенційних партнерів, зовнішніх експертних оцінок та ресурсів, а також сприяє формуванню міжнародних наукових консорціумів, в які можуть входити українські університети та наукові установи. Зростання числа дослідників та організацій, залучених до такої співпраці, може підвищити академічні стандарти та доброчесність в українській науковій спільноті, а також стати потужним стимулом для професійного розвитку та обміну досвідом серед вчених на різних етапах їх кар'єри.

Укріплення позицій української науки на глобальній арені. Багато представників української наукової спільноти займають професорські посади, входять до складу професійних асоціацій, працюють у наукових установах і беруть участь у дорадчих комітетах. Вони можуть істотно вплинути на просування інтересів українських науковців на міжнародному рівні, якщо будуть обізнані про ці інтереси та можливості. Для цього необхідний постійний зв'язок з колегами та організаціями в Україні, а також розуміння справжньої ситуації. Додатково, наукова діаспора може через наукову дипломатію допомагати формуванню позитивного іміджу української науки та виступати як голос, що розповідає її історію в умовах повномасштабної війни.

Українська наукова діаспора -- це інтелектуальний капітал України, який протягом багатьох років лишався малозатребуваним. Нині це той актив, який може істотно посилити науковий потенціал країни й полегшити доступ до глобальної наукової спільноти. Якщо доповнити ініціативи із самоорганізації української діаспори та спроби співпраці з нею науковців, університетів і наукових установ, розташованих в Україні, цілеспрямованою державною політикою, ефект може бути відчутним далеко за межами наукової сфери.