На стінах можна малювати: під Полтавою створили унікальне захисне укриття для учнів сільських ліцеїв.

У ліцеї Терешківської громади Полтавського району є медичний кабінет, душ, тренажерна зала, фонтанчики для пиття води. Для людей з особливими потребами установлений підйомник і облаштований доступний туалет.

Дехто охрещує це місце підземною міні-школою, але ми вважаємо його освітнім хабом. Основною ж його функцією є радіаційне укриття, - запрошує мене до модернізованого підвалу Терешківського ліцею сільський голова Віталій Турпітько, який є учасником АТО, відставним майором внутрішньої служби та старшим лейтенантом Збройних сил України.

Я вже чула чимало розповідей про це місце. І про спеціально обладнаний туалет для всіх, і про те, що тут можна залишати свої записи на стінах.

Постало бажання побачити все своїми очима.

— Ось це підйомник для осіб з обмеженими фізичними можливостями, — говорить Віталій Петрович, як тільки ми дісталися донизу по сходах.

Для скількох учнів у ліцеї це може виявитися корисним?

Є одна дитина, яка навчається в режимі онлайн. Кількість не є визначальним фактором; важливіша доступність для всіх. Це не просто тимчасове укриття. Ми підійшли до цього питання серйозно, орієнтуючись на довгострокові рішення. Адже швидкі розв'язання ніколи не усувають проблеми. До речі, ваші колеги з Полтави були вражені станом туалетів у нашому укритті (в нас є шість жіночих і п’ять чоловічих кабінок), оскільки в деяких школах їм доводилося бачити лише відра замість унітазів, а навіть у міських навчальних закладах до нещодавнього часу існували вбиральні без перегородок.

Безумовно, наявність підйомників у громадських закладах є вимогою сучасних державних будівельних стандартів (ДБН), як і створення інклюзивних туалетів. Такі елементи доступності є свідченням цивілізованості суспільства, проте багато людей в Україні все ще відносяться до них із певним здивуванням.

- Дотримання актуальних норм не завжди означає більші витрати, - зазначає Віталій Турпітько. - Проте наше укриття повністю автономне. Тут є навіть медичний кабінет, душ, тренажерний зал і справжній тир. Для зручності встановлено фонтанчики з питною водою. Ми придбали нові меблі, мультимедійне обладнання та підключили інтернет. Опалення забезпечується за допомогою дров - ми встановили сучасні твердопаливні піролізні котли з високим коефіцієнтом тепловіддачі. А у разі відключення електрики в укритті є потужний генератор.

Підземний освітній центр у Терешках справді вражає.

По-перше, заклад займає вражаючу площу майже 1000 квадратних метрів, що вміщує понад 600 учнів. Кожна класна паралель має свою власну навчальну кімнату. Наразі тут навчається більше 720 учнів, оскільки частина з них прибуває з Вацівської гімназії, яка є філією цього ліцею. У гімназії наразі триває будівництво укриття. Простір візуально розширюється завдяки яскравим стінам із малюнками, які продовжують вдосконалювати вчителі з художніми здібностями.

По-друге, це інноваційний центр.

На вході до одного з класів привертає увагу абстрактний малюнок, створений білою крейдою на темному фоні.

— Наші укриття мають особливу функціональність завдяки спеціально розробленим фарбам, які застосовані на стінах. Вони дозволяють писати крейдою та легко стирати написане, перетворюючи стіни на справжні дошки, — зазначає Валентина Шляхова, заступник директора з навчально-виховної роботи ліцею.

Це може здаватися незвичним для сторонніх спостерігачів, але вчителі та учні Терешківського ліцею вже давно звикли до нових технологій і інновацій. Мультимедійні дошки, інтерактивні гаджети на уроках і окуляри віртуальної реальності стали для них звичним явищем. Проте, що дійсно важливо: у випадку повітряної тривоги, навіть перебуваючи в укритті, вони мають можливість продовжувати навчання, застосовуючи ті ж самі технічні засоби.

- Ось наш IT-центр, в якому відбуваються цифрові заняття, - з гордістю зазначає Віталій Помаз, викладач інформатики, демонструючи новий клас. - Ми використовуємо мультимедійну дошку на платформі "Android" у двох режимах: як повноцінний планшет та як дошку для малювання.

У класі знаходяться двадцять планшетів та дванадцять комплектів VR-окулярів. Крім того, тут є кольоровий лазерний принтер, здатний надрукувати будь-які документи, а також 3D-принтер, який використовується для створення об’ємних моделей різного призначення.

У першокласників особливо яскравий клас. Посередині на м'якій підлозі - столи зі стільцями для навчання, а під стінами - різнокольорові пуфи для відпочинку, ящики з іграшками.

Директорка ліцею Лариса Шевченко з усмішкою на обличчі:

На старті навчального року я запитала першокласників про їхні враження від укриттів. "Класно! - вигукнув один хлопчик. - Ми там, як справжні пани, розсілася і вчимося". І в той момент я зрозуміла, що найменші учні відчувають себе вільно.

Укриття ж - це не тільки про фізичну захищеність, а й про психологічне і психічне здоров'я. Коли діти почуваються в безпеці, то стресова ситуація стає менш вираженою, наскільки це можливо, а якість життя поліпшується.

В укритті обладнаний також клас безпеки, в якому навчають домедичної допомоги, поводженню на замінованій території, рятувальним операціям, загалом безпеці життєдіяльності.

Розповімо детальніше про тренажерний зал, який був спроектований та оснащений відповідно до бажань самих учнів ліцею.

Одинадцятикласниця Олександра Петришина згадує, що під час етапу проєктування замовники запропонували дітям створити проєкт на тему бажаного простору в укритті. Деякі учасники висловили бажання мати фотостудію, інші - відеозал, а хтось мріяв про музичну секцію. Проте найкращою ідеєю стало облаштування спортивного залу в укритті.

- Для дорослих одні речі можуть здаватися важливими, а для молоді — зовсім інші, - зазначає дівчина. - Дуже важливо, щоб старші звертали увагу на нашу точку зору. Тому під час тривог, які затягуються, ми приходимо сюди, щоб розім'ятися. Тут є тренажери для силових вправ, шведська стінка та лавка для відтискань.

- З часом розширимо цей простір, зробимо малу спортивну залу, - обіцяє сільський голова. - Щоб, коли під час уроку фізкультури пролунає сирена, учні могли спуститися в укриття й продовжити заняття.

В очільника громади є й інші амбітні плани. В підвальному приміщенні ще залишається частина невикористаної площі. Є задумка облаштувати на ній мобільну конференц-залу, яку можна буде використовувати в позаурочний час як танцювальну, актову чи борцівську залу.

У наших планах передбачено обладнання укриття мультимедійними комплексами в кожному класі. Це дозволить вчителю, виходячи зі свого кабінету, взяти флешку і безперешкодно продовжити заняття в підземному класі.

- Це укриття ми робили поетапно, і зараз я вам покажу клас, який ще минулого року, до завершення капітального ремонту, вважався найкращим, - Віталій Турпітько звертає мою увагу на виставлені в коридорі старі дерев'яні лавки, столи і парти. - На той час ми намагалися створити більш-менш прийняті умови для навчання. Цей простір, звісно, потребує концептуальної перебудови.

- Справді, в той час ми всі були зібрані тут, і думки про навчання були далеко не на першому місці, - ділиться своїми спогадами учень 11 класу Юрій Стасів. - Зараз у кожного класу є власна класна кімната. Ми сидимо на м'яких та мобільних стільцях, які значно зручніші, ніж ті, що є в звичайній школі.

- Згадую, як під час тривожного сигналу учні неохоче спускалися до укриття, яке ще не пройшло ремонту, - ділиться спогадами Саша Петришина. - На бетонній підлозі від нашого крокування піднімалася пилюка, а наші портфелі та одяг покривалися білим шаром з крейди, що обсипалася зі стін. Один із моїх однокласників страждає від алергії на пил, і він не міг залишатися в тому приміщенні більше півгодини, бо починав задихатися. Але тепер усе по-іншому. Стіни оброблені спеціальною штукатуркою та пофарбовані. Встановлена нова система вентиляції, яка працює на відмінно, і повітря завжди свіже. Тут дихати набагато легше.

В якому стані знаходився підвал ліцею на момент повномасштабного вторгнення, тепер можна побачити хіба що на світлинах.

- Це був типовий закинутий радянський підвал, - пригадує сільський голова. - Завалений піском, зі старою електропроводкою, з лампочками, які не дають світла, з неробочою вентиляцією... Підлога не була залита бетоном. Стіни не були поштукатурені. Тобто про комфорт взагалі не йшлося. І вікна кругом. Уявляєте, якби, не дай Бог, пішла вибухова хвиля, воно усе розлетілося б на дрібні шматочки. Тому першим ділом ми вичистили звідти сміття. Потім замінили каналізацію й зробили туалети. Занесли туди столи, парти, поставили лавки. Діти як-не-як уже були в безпеці. Та вже за рік звичайний підвал став справжньою підземною міні-школою.

- У Києві, якщо проаналізувати закупівлі на Prozorro, подібні укриття роблять за 40 мільйонів гривень. А ми збудували менш як за десять, - вдоволено усміхається Віталій Турпітько. - І я вам скажу: це дуже просто. Просто не треба красти гроші! Ми знайшли нормальних підрядників, вони все на совість зробили. Завдяки тому, що громада пройшла відбір до швейцарсько-українського проєкту "DECIDE: Відбудова" з відновлення шкіл, капітальний ремонт укриття обійшлося їй у 4,5 мільйона гривень. Стільки ж на умовах співфінансування додали міжнародні партнери. Частину з цих грошей, до речі, - 50 тисяч гривень - було додатково виділено на облаштування дитячої мрії - тренажерного залу. (Довідково: проєкт DECIDE - "Децентралізація для розвитку демократичної освіти" - спрямований на підтримку реформ в освіті й реалізується в 16 громадах п'ятьох областей України, у тому числі Полтавській).

В даний час Терешківська громада реалізує проект будівництва нового протирадіаційного укриття для школи у Вацях, яке займатиме площу 360 квадратних метрів і розраховане на 150 осіб. Як зазначає Віталій Турпітько, нове укриття буде вдосконаленим, враховуючи недоліки вже існуючих конструкцій. На жаль, починаючи з жовтня цього року, громада не отримала жодної фінансової підтримки з державного або обласного бюджетів. У зв'язку з цим місцеві депутати ухвалили політичне рішення виділити 15 мільйонів гривень з власних коштів, оскільки будівельні матеріали, роботи та вимоги ДБН значно подорожчали. Якщо все піде за планом, укриття буде готове до весни наступного року.

До того часу діти з Ваців будуть добиратися до навчання в Терешках на шкільному автобусі. Відстань до цього села складає трохи більше десяти кілометрів, і хоча це не так далеко, місцева громада вирішила, що доцільніше облаштувати в цьому районі окреме укриття, яке буде доступним для всіх верств населення.

Автобус для перевезення дітей, вироблений в Україні та Туреччині під маркою "Тесма", став ще однією причиною для гордості сільського голови.

- Наші діти повинні відчувати, що про них піклуються дорослі, - зазначає Віталій Турпітько. - Салон цього комфортабельного автобуса на тридцять місць оснащений підсвіткою сидінь, а під кожним місцем є простір для наплічника. Крім того, автобус обладнано кондиціонером та системою пожежогасіння для двигуна, а також економно споживає паливо. Муніципальний маршрут також дуже допомагає. Ще один новий "Тесма" курсує тричі на день по 13 селах нашої громади, що робить його зручним для тих, хто залишається на додаткові заняття в школі. У нас в позашкільній освіті працює 12 гуртків, а в ліцеї є два спортивних зали, які відкриті для всіх бажаючих з громади. Це означає, що ми максимально використовуємо матеріально-технічну базу ліцею. Ми також плануємо покращити доступ до укриття для вразливих верств населення.

Ремонт та оснащення шкільних укриттів становлять лише невелику частину зусиль, спрямованих на забезпечення безпеки учнів у Терешківському ліцеї. Не дивно, що цю громаду часто характеризують як таку, що орієнтована на інтереси дітей.