Единство в условиях военных испытаний: насколько на самом деле украинское общество разделено?
Повномасштабна війна підкреслює важливість єдності суспільства на всіх рівнях, адже саме ця єдність є ключем до стійкості в боротьбі за виживання держави. Досвід перших місяців війни свідчить про неймовірну згуртованість українців, яка стала основою для їхньої стійкості. Проте, майже через три роки, все частіше виникають побоювання, чи вдалося українцям зберегти цю єдність, враховуючи виснаження від тривалої боротьби, і чи не з’являються в суспільстві все більше невидимих, але відчутних "розмежувань" між різними групами.
Наприкінці жовтня Громадянська мережа ОПОРА організувала вже другий саміт під назвою "(Ро)зʼєднані: Переосмислення суспільної стійкості в Україні", на якому зібралися 120 учасників для обговорення результатів спільного дослідження, проведеного ОПОРОЮ та Київською школою економіки, що стосується проблеми поляризації в українському суспільстві. Серед запрошених були дипломати, представники державних установ, а також експерти з міжнародних і українських громадських організацій та аналітичних центрів.
Ми об'єднали основні поради, висловлені учасниками дискусії та нашою командою, у п’яти тематичних категоріях: підтримка єдності, стратегічні комунікаційні заходи, забезпечення інформаційної безпеки, взаємозв'язок з українцями, які перебувають за межами країни та в окупованих територіях, а також повоєнні виклики на шляху євроінтеграції. Далі ви зможете ознайомитися з детальними висновками експертів.
Зараз між різними групами українського суспільства, які отримали різний досвід після початку повномасштабного вторгнення, не спостерігається високого рівня поляризації. Це можна пояснити не лише високою толерантністю суспільства, а й багатьма іншими факторами, серед яких - відсутність чітких ідеологічних позицій, пов'язаних із регіональними чи соціальними відмінностями, а також загальна байдужість суспільства, викликана глибокою травмою повномасштабної війни. Водночас ОПОРА підкреслює, що для коректної та всебічної оцінки реального стану суспільства важливо відстежувати зміни рівня поляризації та застосовувати різні підходи до її вимірювання. Саме це має стати основою для майбутніх досліджень цієї теми.
Запуск виборчих процесів у майбутньому може спричинити загострення розбіжностей між різними соціальними групами. Цей розвиток подій може бути під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх акторів, зокрема Росії, які намагатимуться маніпулювати інформаційним середовищем та чинити інший вплив на внутрішні політичні та соціальні процеси в Україні.
Учасники саміту підкреслюють, що такі втручання ґрунтуватимуться на вже існуючих уразливостях або спірних питаннях, які можуть стати каталізаторами міжгрупових конфліктів. До таких питань належать, зокрема, нерівномірний розподіл наслідків війни між різними секторами суспільства, зовнішньополітичні вибори та інші. Проактивна комунікація цих питань з боку держави та громадського сектора може допомогти уникнути загострення поляризації між різними групами населення.
Хоча дослідження не зафіксувало глибоких розколів, серед громадян існує відчуття, що всередині суспільства існують суперечності. На думку частини учасників саміту, суспільство зараз опинилося у стані "самоздійснюваного пророцтва" - коли думка про неминучість розколу стає частиною суспільної свідомості, вона може з часом матеріалізуватися. Іншими словами, якщо ми будемо думати, що розкол є, то він врешті виникне.
Учасники саміту акцентували увагу на тому, що Російська Федерація активно працює над виявленням і посиленням існуючих розбіжностей у суспільстві. Варто зазначити, що будь-які вразливі місця можуть бути використані і внутрішніми гравцями. Державним установам та представникам громадського сектору важливо регулярно і послідовно взаємодіяти з населенням, щоб уникнути ескалації поляризації.
Одним із шляхів, який може допомогти зменшити дистанцію між різними групами населення, є створення та підтримка концепції метагрупи. Це передбачає постійне нагадування про те, що ми всі, в першу чергу, є громадянами України, що об'єднує нас, незважаючи на різноманітні досвіди, соціальні ролі та погляди. Проте, як зазначають учасники саміту, процес формування української ідентичності наразі не є достатньо системним. Крім того, сучасна національна ідентичність тісно пов'язана з релігійною приналежністю, а релігія відіграє важливу роль у національному згуртуванні під час війни. Отже, участь церкви як інституції залишається ключовою, зокрема у контексті формування цілісної української ідентичності.
Інший спосіб запобігти зростанню рівня поляризації -- це діалог та взаємодія між різними групами суспільства. Учасники саміту вказували, що конфліктів та обговорень суперечливих питань не потрібно боятися. Навпаки, діалог є основою демократичного устрою та найкращим шляхом до взаєморозуміння, що дозволяє людям з різних соціальних груп зрозуміти виклики та погляди одне одного.
ОПОРА підкреслює, що взаємодія та спільна діяльність допоможуть людям з різними досвідом знайти спільні інтереси, що, в свою чергу, сприятиме обміну ідеями та запобігатиме стереотипному мисленню. Важливо, щоб такий діалог відбувався як на вертикальному рівні (між суспільством і державними органами), так і на горизонтальному (між різними соціальними групами). Цей діалог повинен включати не лише громадян, які проживають на територіях, підконтрольних уряду України, але й тих, хто знаходиться за межами країни або в окупованих регіонах.
На нашу думку, практичним проявом такого діалогу є необхідність формування ефективних стратегічних комунікацій між державними інституціями та громадським сектором з суспільством в цілому, а також окремими його групами. Це також передбачає створення платформ для обміну думками та спільних дискусій з важливих соціальних питань, що стосуються різних груп з унікальним досвідом та викликами. Важливо, щоб ці діалоги враховували безпекові ризики для осіб, які проживають на тимчасово окупованих територіях України.
Серед інших пропозицій учасників саміту були більш прицільна робота зі сферою культури (зокрема обʼєднавчою роллю національних свят), формування культури поваги до військовослужбовців, ветеранів та вшанування памʼяті загиблих.
Зростання конфліктів між різними соціальними групами через дезінформаційні атаки та інші гібридні кампанії противника становить серйозну загрозу для суспільної єдності. Наразі в Україні спостерігається падіння довіри до державних інститутів, тому важливо вести проактивний діалог між владою та громадськістю, а також комунікувати з приводу чутливих тем. Це є необхідним для підтримання національної єдності та забезпечення інформаційної безпеки країни.
Учасники саміту вказують на те, що українське суспільство стало менш здатним до критичного мислення внаслідок виснаження. В умовах війни посилюється відчуття несправедливості, що сприяє зростанню попиту на прозорість та відкритий діалог між владою і громадськістю. Державі слід взяти на себе відповідальність за комунікацію щодо важливих і чутливих тем, які стосуються як суспільства в цілому, так і окремих його груп, таких як військовослужбовці, внутрішньо переміщені особи та українці, що проживають за кордоном. Серед найбільш актуальних питань, які потребують активного лідерства з боку уряду, можна виділити: вартість перемоги, боротьбу з корупцією, процеси мобілізації і демобілізації, повернення українців з-за кордону, реінтеграцію ветеранів, підвищення податків, реалізацію реформ тощо.
Учасники також акцентують увагу на важливості публічного прийняття відповідальності представниками влади та інститутами за певні питання та вирішення проблем. В умовах війни, коли ресурси обмежені, держава повинна відкрито інформувати про обсяги та терміни підтримки, яку вона здатна надати різним категоріям населення, уникати формування завищених сподівань. В іншому випадку це може призвести до зниження довіри до державних установ, що, у свою чергу, підвищує ризик виникнення внутрішніх конфліктів.
Українці мають здатність формувати неформальні паралельні інституції, які зміцнюють державний механізм. Громадські організації можуть активно брати участь у вирішенні конкретних соціальних проблем, конфліктів, розробці змін до законодавства, комунікаційних стратегій або проведенні важливих дискусій. Проте третій сектор не має можливості повністю замінити державу і також потребує готовності влади до конструктивного діалогу. Як зазначали учасники попереднього саміту, громадянське суспільство може сфокусувати свої зусилля на підтримці держави, зокрема через безпосередню співпрацю з державними органами. На сьогодні Україна особливо потребує висококваліфікованих фахівців у всіх сферах державного управління.
Українців обʼєднують безпека, запит на соціальні стандарти та реформи, бажання справедливості та антикорупція. Ці теми можуть бути використані для вирішення нинішніх та недопущення майбутніх конфліктів, а також для зміцнення суспільної стійкості.
Однією з причин, чому конфлікти між різними соціальними групами можуть виглядати більш серйозними, інтенсивними та поширеними, ніж вони є насправді, експерти часто вказують на виникнення інформаційних бульбашок у соціальних мережах. Ці платформи стали головним джерелом новин для більшості українців, тому, якщо алгоритми частіше пропонують певну тему або точку зору у вашій стрічці, може створитися ілюзія, що вона має більшу популярність, ніж насправді.
Учасники дискусії не зосередилися на цій проблемі і не висловили пропозицій щодо запобігання посиленню когнітивних викривлень та інформаційній ізоляції окремих соціальних груп, які можуть виникати через соціальні мережі. Проте важливо підкреслити, що це питання є суттєвим аспектом регулювання інформаційного середовища в Європейському Союзі. Зокрема, Стаття 27 Акту про цифрові послуги (Digital Service Act), основного інструменту регулювання діяльності онлайн-платформ у ЄС, вимагає забезпечення прозорості алгоритмів, що формують контент у соціальних мережах. Онлайн-платформи повинні чітко і зрозуміло пояснювати основні критерії, за якими їхні алгоритми формують стрічки користувачів, а також обґрунтовано пояснювати вибір цих критеріїв. Дотримання цих вимог має підвищити активність користувачів та надати їм реальні можливості впливати на вигляд їхніх персональних стрічок. Одним із важливих заходів для запобігання поляризації в українському суспільстві стане гармонізація національного законодавства з європейськими стандартами в сфері регулювання соціальних мереж, які досі залишаються в невизначеній зоні нашого законодавства.
Читайте також: Level up: як політики й партії (не) зможуть агітувати серед українців за кордоном
Учасники активно обговорювали питання регулювання соціальних мереж з акцентом на захист інформаційного простору від російських впливів. Зокрема, було згадано Telegram, через який отримують новини понад 70% українців. Росіяни найбільше користуються платформами, де або зовсім відсутні правила, або вони можуть їх контролювати. Питання про те, чи Telegram потрапляє лише в одну з цих категорій, залишається дискусійним.
Саме в Telegram ворог може чинити інформаційні впливи серед більшості населення України та експлуатувати наші вразливості - ескалювати наявні конфлікти, наголошувати на проблемах суспільства, влади чи впроваджуваних політик. У Telegram ворог лишається практично нічим не обмежений, на відміну від, наприклад, YouTube чи Facebook - платформ, що активно борються з ботами, дезінформацією і мовою ворожнечі та намагаються блокувати чи бодай обмежувати діяльність іноземних агентів впливу. Telegram натомість фактично відіграє функцію точки входу росіян в український інформаційний простір, чим збільшує загрозу формування розколів у майбутньому.
Хоча учасники виявили спільну думку щодо небезпеки Telegram, у питанні його протидії солідарності було менше. Найбільш спірним залишається питання про заборону Telegram. Деякі учасники підкреслювали потребу не лише заборонити, а й обмежити функціонування цієї платформи в Україні. Водночас, більшість дотримувалася думки, що Telegram виступає більше як ретранслятор загроз, аніж їх джерело.
Необхідно зазначити, що Telegram здобув популярність в Україні після заборони російських соціальних мереж "Вконтактє" та "Однокласснікі". Тому інформаційна стратегія в області соціальних мереж повинна бути орієнтована не лише на заборону певних вразливих платформ, але й на попередження виникнення нових аналогів "телеграму" у майбутньому. ОПОРА підкреслює, що українські законодавці повинні розробити чіткий механізм взаємодії між онлайн-платформами і державою.
У ситуаціях, коли введення обмежень або блокувань є обґрунтованим і доцільним, українське законодавство повинно встановлювати чіткий та універсальний механізм реалізації таких санкцій. Це включає визначення підстав, критеріїв, органу, уповноваженого приймати рішення, а також умов для скасування обмежень та інших аспектів.
Нині за кордоном і на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) України перебуває орієнтовно від 11 до 13 мільйонів людей. За різними даними, з 2022 року за кордон виїхало 5-7 мільйонів громадян України. Згідно з інформацією українського уряду, станом на червень 2024 року на ТОТ проживало ще 6 мільйонів громадян нашої держави, з яких 1,5 мільйона - це діти. Робота з цими двома групами також є одним із першочергових викликів для держави.
За два з половиною роки від початку повномасштабної війни значна частина українців адаптувалася до життя в нових країнах. Наприклад, у 2023 році 71% переселенців з України в Польщі утримували себе самостійно. Лише в цій країні українці вже виробили близько 1% ВВП, що вдвічі більше, ніж Польща витратила на їхню підтримку (за даними Kiel Institute, з початку повномасштабного вторгнення до 31 серпня 2024 року Польща витратила на українських біженців мінімум 26,49 млрд євро).
Держава повинна мати комплексний підхід до співпраці з українцями, які проживають за кордоном, і не обмежуватися лише створенням нового міністерства. Повернути тих, хто влаштував своє життя на новому місці, можливо тільки в умовах гарантованої безпеки. Це стосується не лише фізичного захисту, але й соціальної стабільності, справедливого судочинства, прозорих правил ведення справ та антикорупційних ініціатив. Одним із ключових аспектів соціальної політики має стати забезпечення доступного житла для громадян, які втратили своє майно.
В Україні спостерігається зниження кількості внутрішньо переміщених осіб (ВПО). За інформацією Міністерства соціальної політики, на 22 жовтня 2024 року їхня чисельність становить 4,6 мільйона. Порівняно з початком 2023 року, коли ВПО було більше 5 мільйонів, це свідчить про помітну тенденцію до зменшення. Учасники саміту вважають, що це може бути наслідком повернення частини ВПО на тимчасово окуповані території та в прифронтові міста через соціально-економічні виклики, з якими вони стикаються в нових умовах, такі як труднощі з працевлаштуванням та житлом.
Одночасно люди повертаються на тимчасово окуповані території з метою вирішення особистих питань (продаж майна, возз'єднання з родиною тощо). Це може призвести до того, що вони потраплять під увагу окупаційних властей як потенційні "агенти України", що підвищує ризик їх арешту та насильства. Україні слід вжити всіх можливих заходів для забезпечення безпеки своїх громадян, які повертаються на ці території. Необхідно створити чіткі інструкції з безпеки та рекомендації для таких осіб, щоб вони могли зберегти своє життя і здоров'я під час окупації.
Крім того, Україна повинна розробити ясні та зрозумілі безпекові стратегії для своїх громадян, які живуть під окупацією. Це стосується рекомендацій щодо дій під час незаконних виборів та референдумів, організованих Росією, а також дій у випадках вилучення майна окупаційною "владою" або примусу до отримання російських паспортів. Україні важливо донести, що пріоритетом є виживання її громадян і їхнє очікування на звільнення.
У той же час, питання безпеки для українців, які були змушені залишити тимчасово окуповані території, в першу чергу стосується забезпечення їхніх основних потреб, зокрема в житлі. Це має спонукати державу, з одного боку, шукати нові джерела фінансування для підтримки внутрішньо переміщених осіб, а з іншого - відкрито обговорювати умови фінансової допомоги цим людям, щоб вони могли усвідомити, скільки часу у них є для адаптації на новому місці та подальшого життя без державної підтримки.
Основним аспектом національної політики стосовно українців на тимчасово окупованих територіях повинна бути чітка та систематизована комунікація. Жителі цих областей повинні усвідомлювати, що держава усвідомлює їхні труднощі та готова запропонувати їм всю необхідну підтримку.
Також інформаційна політика щодо ТОТ має обов'язково враховувати, що люди в окупації майже не мають доступу до об'єктивної інформації. У таких умовах важливо, щоб влада країни говорила єдиним голосом і не допускала різнотлумачень, коли один посадовець рекомендує брати російські паспорти, щоб вижити в умовах тотального тиску, а інший каже, що цього робити не потрібно.
Ворожа пропаганда систематично підсилює страхи місцевих жителів, стверджуючи, що Україна сприймає мешканців тимчасово окупованих територій як зрадників і в разі звільнення цих земель планує ув’язнити всіх їхніх мешканців. Натомість Україні варто активно вести діалог з мешканцями ТОТ, пояснюючи, що життя під окупацією не є злочином і не призведе до жодних покарань.
Важливо запровадити законодавчі норми, які усунуть будь-які неоднозначності щодо осіб, що залишилися на тимчасово окупованих територіях, та враховуватимуть контекст повномасштабної агресії. Правозахисники зазначають, що формулювання колабораціонізму в українському Кримінальному кодексі є невизначеним, а судові органи не досліджують і не беруть до уваги мотивацію обвинувачених у цій справі. Внаслідок цього під арешт потрапляють особи, які мали справу з окупантами не з патріотичних переконань, а з необхідності забезпечити своє виживання.
Врешті, для поляризації українців російська пропаганда може використовувати й проблеми, що виникають у процесі інтеграції ВПО в нових громадах. Мета РФ проста - щоб у громадян, які виїхали з ТОТ, не залишилося інших варіантів, крім як повернутися в окупацію. Саме тому важливо, щоб приймаючі громади відчували важливість своєї допомоги та не сприймали ВПО як чужинців. Основним механізмом для уникнення розколу між цими групами має стати налагодження діалогу.
Учасники заходу акцентують увагу на тому, що в Україні спостерігається широка підтримка європейської інтеграції та прагнення до вступу в НАТО. За даними опитування, проведеного Центром Разумкова у вересні 2024 року, більше 80% українців висловлюють бажання щодо членства України в ЄС та НАТО. В умовах повномасштабної війни Україна знаходиться в особливій ситуації, коли тривають євроінтеграційні реформи, а демократичні принципи управління залишаються в силі.
Експерти підкреслюють, що реалізація проєвропейського напрямку та підтримка демократичних принципів є непростим завданням, яке вимагатиме зусиль з боку як держави, так і суспільства. Після закінчення війни громадські настрої можуть зазнати змін: травматичний досвід може призвести до зниження бажання населення підтримувати проєвропейські ініціативи через побоювання нових конфліктів з Росією.
Цю ідею підтверджує й той факт, що Росія активно намагається переконати деякі суспільства Східної Європи в тому, що західний вибір може обернутися для них занадто великими втратами — не лише фінансовими, а й людськими життями, які можуть бути втрачені внаслідок збройних конфліктів. Приклад Грузії, де уряд відійшов від проєвропейського курсу, ілюструє те, як суспільство, що пережило війну, найбільше боїться її повторення. Наразі грузинська влада намагається коригувати свою зовнішню політику в бік Росії, запевняючи населення, що нової війни не відбудеться, натомість обіцяючи надію на повернення захоплених територій.
Іншим прикладом може бути Молдова, де нещодавно відбувся конституційний референдум щодо закріплення в Конституції незворотності вступу країни в ЄС. Попри очікування, що принаймні 60% виборців проголосують "за", голосування відбулося із мінімальною перевагою та поставило під загрозу європейський шлях країни. Такий непереконливий результат може спровокувати політичні конфлікти всередині суспільства.
Тривала війна має негативний вплив на добробут більшості громадян, що може призвести до підвищення популістських настроїв та бажання отримати прості і швидкі рішення. Аналітики вважають, що після закінчення конфлікту і активізації політичних процесів в Україні можуть виникнути популістські партії, які використовуватимуть емоційні маніпуляції та закликатимуть до відмови від вступу в Європейський Союз і НАТО, аби уникнути нових збройних конфліктів з Росією. Враховуючи складність європейської інтеграції та високі вимоги для українського бізнесу, Україні варто вже зараз підготуватися до цієї потенційної загрози, пояснюючи громадянам довгострокові вигоди членства в ЄС. Це також стосується і прагнення до вступу в НАТО, яке є єдиною надійною гарантією безпеки та стабільності в регіоні.
