Біоадаптивне освітлення та безперервно свіже повітря: яким чином має виглядати простір для реабілітації поранених.
Стара радянська будівля, що є частиною Інституту травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України, перетворилася на надсучасний медичний простір для реабілітації військових. Невдовзі РеабіЦентр запрацює для пацієнтів наповну, наразі завершується встановлення обладнання та навчання лікарів. Тут зможуть проходити реабілітацію 1000 поранених на рік (з урахуванням амбулаторного лікування).
Ініціатива створення РеабіЦентру належить Олесю Довгому. Благодійний фонд родини Довгих "Можемо разом" виступає в ролі адміністративно-технічної бази для РеабіЦентру та активно займається залученням партнерів, застосовуючи різні методи фандрейзингу.
До втілення ініціативи долучилися партнери, меценати, фахівці із ремонтних робіт і обладнання медичних просторів. Новий простір для реабілітації має площу більш як 500 кв. м та функціонуватиме як відділення Інституту травматології та ортопедії.
LIGA.net провела бесіду з Юлією Двораківською, керуючою партнеркою компанії CBM FORUM — незалежного українського інжинірингового підприємства, яке спеціалізується на будівництві медичних закладів. У їхньому портфоліо налічується більше десяти унікальних проєктів реконструкції як приватних, так і державних медичних установ в Україні. CBM FORUM також здійснював технічний нагляд у РеабіЦентрі.
Юліє, поясніть, чому CBM FORUM вирішила взяти участь у формуванні РеабіЦентру?
CBM FORUM вже давно співпрацює з родиною Довгих. Тож, коли ми дізналися про ініціативу РеабіЦентру під час розмови з Олесем Довгим, ми одразу вирішили запропонувати нашу допомогу. Цей проєкт є досить складним — потрібно перетворити будівлю, що пам'ятає радянські часи, на простір, який відповідатиме європейським стандартам реабілітації. Це стало викликом, з яким наша компанія готова була впоратися. Ми узгодили з усіма учасниками "дорожню карту" проєкту, підготували всю необхідну документацію, розрахували бюджет і склали графік виконання робіт. Крім того, ми регулярно формували завдання для проведення тендерів на закупівлю товарів та послуг, а також контролювали якість та обсяги виконаних робіт.
Що виявилося найбільш складним у процесі проєктування та планування, враховуючи, що будівля має давню архітектуру і була спланована в традиційному стилі?
-- Головна складність була в тому, що нам треба було створити сучасний медичний простір у діючому медичному закладі без зупинки діяльності цього закладу. Ми працювали на одному з поверхів, водночас на всіх інших лікарі продовжували роботу. Тож треба було відокремити будівельні роботи від потоків пацієнтів і лікарів, забезпечити безперебійну роботу інженерних мереж в будівлі попри будівельні роботи, спланувати роботи таким чином, щоб вони не заважали пацієнтам.
Одночасно обсяг виконаних робіт виявився величезним, оскільки ми працювали в старій радянській будівлі, яка зовсім не відповідала сучасним вимогам інклюзивності. Наша мета полягала в створенні медичного простору, що відповідатиме всім стандартам інклюзії, європейським нормам, а також новим українським вимогам щодо проектування медичних установ. Це, безумовно, призвело до значної кількості брудних демонтажних і монтажних робіт.
Сьогодні зонування РеабіЦентру помітно змінене в порівнянні з тим, що було до проведення реконструкції. Яким чином розподілені різні функціональні області і які причини лежать в основі вибору саме цієї конфігурації?
При розробці проектів медичних установ критично важливо на етапі генерування концепції залучити кваліфікованого медичного технолога. Цей спеціаліст відповідає за поділ приміщень на функціональні зони, аналізує маршрути пацієнтів і медичного персоналу, а також створює основну схему розміщення медичного обладнання.
Також саме фахівець з технологій розробляє завдання для проектування всіх інших компонентів, включаючи інженерні системи та архітектурні елементи будівлі. З цією метою ми запросили спеціаліста, створили технологічну концепцію майбутнього реабілітаційного центру, узгодили її з медичним персоналом та постачальниками обладнання, і лише після цього розпочали проектування та будівництво.
Які інноваційні підходи ви застосували для забезпечення безперешкодного доступу в історичній будівлі?
Перш за все, ми звернулися до посібника з безбар'єрності, розробленого фахівцями Міністерства охорони здоров'я у співпраці з міжнародними партнерами. Згідно з його рекомендаціями, ми розширили вхідну групу та хол, а також здійснили перебудову і модернізацію санвузлів, збільшили ширину дверних прорізів і ліквідували пороги. Однак, окрім цих стандартних заходів, ми також врахували пропозиції щодо кольорового оформлення приміщень та освітлення.
-- З якими конструктивними обмеженнями довелося працювати?
На жаль, ми не змогли змінити ширину коридорів через архітектурні обмеження даної будівлі.
Старовинна споруда проти сучасного Реабілітаційного Центру: порівняння до і після реконструкції.
-- У РеабіЦентрі встановлено біоадаптивну систему освітлення. Поясніть, як вона працює і який вплив має на реабілітацію пацієнтів?
-- Біоадаптивна система освітлення для реабілітаційних центрів -- це освітлювальна система, яка автоматично підлаштовується до природних біоритмів людини. Вона враховує зміни інтенсивності та спектру світла впродовж дня, щоб підтримувати циркадні ритми людини.
Ця система регулює світловий спектр в залежності від часу доби. Вранці світло має більш яскравий і холодний (синій) відтінок, що сприяє підвищенню енергії та покращенню уваги. Вечірнє освітлення, навпаки, стає теплішим і містить менше синього кольору, що допомагає організму налаштуватися на відпочинок.
Інтенсивність світла в цій системі регулюється відповідно до потреб користувачів. Протягом активного часу дня світловий потік може бути посилений, тоді як у вечірні години або під час відпочинку він зменшується, щоб забезпечити комфортні умови та запобігти перевантаженню.
Унікальні аспекти формування та поділу медичного простору
-- Тобто це розумна система, яка налаштовує інтенсивність освітлення залежно від потреб пацієнтів та лікарів?
-- У різних зонах, таких як кімнати відпочинку, зали для фізіотерапії, кабінети лікарів або зони для групових занять, система освітлення може налаштовуватися під конкретні завдання. Наприклад, у фізіотерапевтичних залах освітлення може бути яскравішим, тоді як у зонах відпочинку - теплішим і м'якшим.
-- Аналогічна історія і з вентилюванням приміщень -- у РеабіЦентру кожен простір має власний режим вентиляції. Розкажіть, чим встановлена система вентиляції відрізняється від звичайних систем у медзакладах?
-- Система вентиляції для реабілітаційних центрів має кілька специфічних вимог, спрямованих на підтримку комфортного, безпечного та здорового мікроклімату для пацієнтів, які перебувають у стані відновлення після травм та поранень.
У реабілітаційних центрах, де пацієнти проводять багато часу в приміщеннях, важливо підтримувати постійний приплив свіжого повітря. Зазвичай кратність повітрообміну повинна бути вищою, ніж у стандартних закладах охорони здоров'я, щоб забезпечити ефективне видалення вуглекислого газу та запахів.
Реабілітаційний центр має різні типи приміщень (фізіотерапевтичні зали, кімнати відпочинку, кабінети лікарів, адміністративні приміщення тощо), кожне з яких потребує свого рівня вентиляції. Система вентиляції повинна дозволяти регулювати повітрообмін та температуру окремо для кожної зони.
Ідеальний температурний режим у реабілітаційних зонах зазвичай варіюється від 20 до 24°C. Важливо, щоб система вентиляції була налаштована на підтримку постійної температури в усіх секторах, з урахуванням фізичного стану пацієнтів.
-- Наскільки оновлений простір РеабіЦентру, на ваш погляд, відповідає світовим трендам у медичному будівництві та інклюзії?
Медична інфраструктура України потребує кардинального оновлення. Система охорони здоров'я в нашій країні абсолютно неінклюзивна. Складається враження, що під час будівництва установ акцентували увагу на максимальній кількості сходинок, вузьких дверях і малих туалетах.
У РеабіЦентрі ми врахували ключові потреби поранених. Зокрема, створили доступне середовище: широкі двірні отвори, не слизькі сходи та підлога, зручні пандуси. Передбачили адаптивні поручні -- щоб людина могла спиратися на щось. Ми використовуємо тільки сертифіковані Державною санітарно-епідеміологічною службою матеріали.
Як я вже казала, надважливим є світло -- не має бути ніяких подразнювальних факторів для людини, яка пройшла досвід війни. І навіть сантехнічні прилади ми замовляли, консультуючись з фахівцями з інклюзивності. Вони, здійснюючи підбір, забракували вироби деяких відомих брендів: аргументом була зручність для людей у колісних кріслах.
