Яким був фінальний мотоцикл КМЗ "Дніпро": усі деталі


Якщо розглядати масове виробництво, варто згадати, що останньою розробкою Київського мотозаводу став важкий мотоцикл МТ-11. Цей класичний байк обладнувався боковим причепом і мав опозитний двигун об'ємом 0,65 літра, що забезпечував потужність у 32 кінські сили. У ньому також була 4-ступінчаста механічна коробка передач. На базі МТ-11 серійно виготовлявся також мотоцикл МТ-16, який відрізнявся ведучим колесом коляски. Виробництво цих моделей тривало до початку 2000-х, коли завод закрився, хоча на їх фоні були створені й невеликі серії деяких унікальних моделей.

Перший київський опозитник, який отримав офіційний дозвіл на експлуатацію без бокового причепа, став знаковим у своїй категорії. Окрім формального статусу, він набув реальних характеристик новизни: 18-дюймові колеса замінили 19-дюймові, з'явилось суцільне сидіння з бардачком, переднє крило було знижене, а також додані бічні кришки та елегантні глушники. У технічному аспекті зміни не є кардинальними: "швидкісна" пара головної передачі, блокування заднього ходу, м'якші пружини та новий механізм задньої підвіски. Сьогодні цей "одинак" наближається до статусу культового, адже навіть зношені моделі "Соло" мають чималий попит (особливо йдеться про оригінальні екземпляри, оскільки підробки також зустрічаються).

Ця версія "Соло" виділяється особливим високим чопперівським кермом. Вражаюче, але його 0,650-літровий двигун перевершував базовий варіант завдяки підвищеному ступеню стиснення, а також вимагав використання бензину АІ-93 з високим октановим числом. У стандартному оснащенні передбачався електричний стартер, а деякі моделі оснащувалися 5-ступінчастою механічною коробкою передач. На жаль, ця модель не здобула широкої популярності, оскільки в дев’яності роки людям було не до розваг.

Двоколісний мотоцикл був розроблений спеціально для Державтоінспекції. Завдяки багаторічному досвіду у створенні ескортних мотоциклів для урядових кортежів, київський мотозавод швидко адаптував свою продукцію під потреби міліцейських патрулів. Ця модель стала самостійною розробкою, що суттєво відрізнялася від базового МТ-11: вона отримала нову раму, дискове гальмо на передньому колесі, потужніший двигун, 18-дюймові колеса від "Соло" та стильний пластиковий обтічник. Сидіння, дуги та кермо були запозичені з ескортної моделі 14.9. Однак, держава не зробила значного замовлення, віддавши перевагу імпортним аналогам, в результаті чого серія "Патруль" вийшла обмеженою - всього 33 одиниці у двох версіях.

Класичний трицикл КМЗ-300 був розроблений як універсальна платформа, здатна виконувати різноманітні функції. Він слугував не лише трициклом для байкерів, але й пожежним мотоциклом із вбудованою помпою, а також вантажним засобом для садово-паркових служб. Число 300 в його назві вказує на вантажопідйомність, а конструкція включала оригінальну раму з незалежною пружинною підвіскою автомобільного типу та передню вилку з важільною підвіскою, що забезпечувала підвищену міцність. Задні гальма працювали на гідравлічному принципі. Хоча "Дніпро-300" не здобув широкої популярності, частково через недостатню рекламу, його виробництво тривало, принаймні, до 2002 року.

Без сумніву, у сучасному світі останні моделі КМЗ можуть виглядати досить простими. Проте на той момент розширення асортименту було абсолютно виправданим. Проблема полягала в тому, що нові розробки не отримали належного фінансування, і без цього, як відомо, всі зусилля інженерів і технологів можуть виявитися безрезультатними.

Related posts