Виктор Каспрук: Украина сталкивается с российским давлением на протяжении 370 лет. Однако теперь у нас есть возможность одержать победу — Блоги | OBOZ.UA
Во влиятельном американском издании Politico появилась статья "Trump threatens to be good for Ukraine, actually", в которой относительно возможного окончания войны России в Украине отмечается: "На самом деле это подорвет доверие к Западу, и очень жаль, что мы там, где мы есть. Но если вы десятилетиями сокращаете свои военные силы и производство оружия, не производите обязательные красные линии и нет задаете трудные вопросы, прежде чем дать обещания, или определить, что для этого нужно, вот что произойдет.
Далее текст на языке оригинала
Звісно, це свідчить про те, що злочини президента Росії Путіна залишаться безкарними, а жорстокість його армії та жахливі депортації з окупованих територій України до Росії не матимуть наслідків. Альянс автократів набере сміливості у своїй рішучості знищити старі глобальні структури. Однак, альтернативи насправді немає. Єдиний варіант — це "вічна війна", або ж західні держави можуть стати учасниками конфлікту, принаймні перевівши свої економіки на військові рейки, щоб постачати Україні значно більше ресурсів, ніж наразі. Це і є жорстока реальність.
Коли Politico говорить про "сувору реальність" в яку попала Україна завдяки невиконанню обіцянок тими, хто їх так щедро колись нам роздавав не маючи намірів їх виконувати, як це виявилося пізніше, то чому жодного слова не сказано, про саме цей аспект взаємин України та західного світу. Де, як виглядає, й досі не здатні зрозуміти, що не добита Російська Федерація, як Радянський Союз в 1991 році, відновиться та знову почне змагатися за встановлення контролю над усім світом.
Протягом 370 років Росія, незалежно від того, чи називалася вона Московським царством, Російською імперією, Радянським Союзом чи Російською Федерацією, веде переслідування України. Але нині Україна має можливість здобути перемогу та захистити свою відновлену незалежність у боротьбі з агресивним сусідом. Це можливо лише в тому випадку, якщо країни колективного Заходу перестануть задовольнятися лише "глибоким занепокоєнням" щодо геноциду, що вчиняється Путіним проти українського народу, і нарешті підвищать рівень допомоги Україні до реально необхідних обсягів.
Дорогі друзі, коли ви протягом 1000 днів постійно піддаєтеся атакам ракет, дронів, КАБів, Градів та інших проявів насильства з боку москалів, які є найбільшими терористами XXI століття, просте "глибоке занепокоєння" вже не є достатнім. Порожні слова та обіцянки не можуть бути перетворені на зброю, яка вкрай необхідна українському народу для захисту свого суверенітету.
Численні дебати, але обмежене виконання і недостатня підтримка у вигляді постачання зброї призвели до того, що Україна знову опинилася в складній ситуації. Незалежно від того, що говорять, Америка і Європа, не втручаючись безпосередньо в цю криваву конфлікт, спостерігають за агресією Росії проти України так, як колись світ спостерігав за знищенням Польщі нацистською Німеччиною. Втім, 90 років тому західні уряди знали, які кроки слід було вжити.
Схоже, що сьогодні багато впливових західних політиків виявляються безвольними і готовими пожертвувати Українською державою, ставлячи її під загрозу. Вони повністю нехтують наслідками, які можуть виникнути для Європи і всього світу, якщо Росії вдасться реалізувати свої геноцидні прагнення в Україні.
"Вина" української нації перед Путіним та його поплічниками полягає в тому, що 40 мільйонів громадян просто прагнуть мирного життя, бажають приєднатися до Європейського Союзу та НАТО, а також стати повноправними членами демократичної західної спільноти. Здивує байдужість західних лідерів, які не усвідомлюють катастрофічних наслідків трагедії для всього людства, якщо Україна буде змушена капітулювати під натиском московських агресорів. У такому разі українці опиняться перед важким вибором: залишити свої домівки та рідну країну, жити під гнітом диктатури або ж загинути.
Діючий президент США Джо Байден має ще можливість виправити недоліки у своїй політиці стосовно України, віддавши розпорядження про термінову доставку великих партій ракет дальнього радіусу дії та надавши дозвіл на їх використання для ураження військових об'єктів глибоко на території Росії.
Московщина поступово втрачає сили. Незважаючи на те, що загарбники домоглися певних досягнень на сході України, їхні втрати в живій силі та техніці можуть незабаром стати критичними. Привезення погано підготовлених та недостатньо оснащених північнокорейських військових свідчить про відчай Путіна. Об'єднавши зусилля, можна досягти краху російських військ. Проте США, Європа та НАТО продовжують стримувати себе у наданні життєво важливої допомоги Україні, усвідомлюючи, що Путін вже планує продовження своїх агресивних дій у Європі.
Війна продовжується, але зрозуміти глибину трагедії українців може лише той, хто безпосередньо переживає ці події, а не лише спостерігає за ними через телевізійні екрани. Щодня, щогодини, щохвилини Росія здійснює терористичні акти проти України, але багато хто в західному світі, на жаль, не усвідомлює цього. Коли ісламські радикали здійснюють теракти в європейських столицях, це викликає хвилю співчуття та обурення в медіа, тоді як терористичний геноцид, що відбувається в Україні, здається стає чимось звичним, і його вже не сприймають з тією ж серйозністю.
Те, що протягом більше трьох десятиліть Україна залишалася на межі вступу до Євросоюзу та НАТО, стало одним із факторів, які спонукали Москву до нового вторгнення в 2022 році. У той час, як Українська держава мала таке ж законне право на приєднання до цих ключових європейських інституцій, як і країни, що входили до радянського східного блоку, які беззастережно отримали визнання від Заходу. Проте Україні чомусь постійно відмовляли у цьому праві.
Такого кривавого шляху, як в України на Захід не було в жодної з європейських держав. Але ми мусимо його пройти, і пройдемо. Оскільки ця війна з російськими колонізаторами - це екзистенційна війна. Альтернативою їй є смерть Української держави, смерть української нації, смерть кожного українця. І після перемоги Україна буде виснаженою, втомленою, але вільною.
Якщо порівняти, напад Росії під керівництвом Путіна нагадує атаку озброєного злочинця, який підстерігає свою жертву в темряві. З Путіним можна вести переговори так само, як і з бандитом, який вже визначив, що все, що є у вас, належить йому, і має намір вас знищити. Які можуть бути теми для обговорення в такій ситуації?
Так само реально можна "домовитися" з вбивцею української нації Путіним. Який вже давно порахував Україну своєю власністю, а українців своїми рабами. І дуже здивований тим, що ті, кого він грабує та знищує, чинять такий шалений спротив цьому міжнародному злочинцю.
Вам не вдасться досягти примирення з людиною, чия мета полягає у запереченні вашого існування. Отже, будь-які спроби задобрити агресора, такого як Путін, шляхом поступок, що включають передачу майже чверті українських земель, не приведе до жодних позитивних наслідків.
Він та його спільники постійно повторюють, як мантру, що чотири українські області, які незаконно окуповані, вже є їхньою законною територією, а питання Криму взагалі не підлягає обговоренню. З такою людиною неможливо досягти угоди. Мир можна встановити лише через перемогу над терористами та їх знищення.
Кремль намагається представити війну в Україні як простий прикордонний спір. Вони стверджують, що в Європі протягом століть відбувалися численні війни та зміни кордонів, і що немає нічого аномального в тому, що Російська Федерація прагне "відновити справедливість" і "повернути втрачене".
І в Пентагоні, і в НАТО добре усвідомлювали, що з таким обмеженим постачанням зброї Україні перемогти Москву неможливо. Проте, Джейкоб Салліван, радник з питань національної безпеки президента США, якимось чином зміг переконати Байдена, що справжня підтримка України, як це неодноразово наголошував відставний американський генерал Бен Годжес, неодмінно призведе до початку Третьої світової війни.
Таким чином, було обрано варіант підтримки, при якому Україна змушена була вести бойові дії з однією рукою зв'язаною за спиною, хоча всім було очевидно, що це призводить до численних втрат і руйнувань для українського народу. Ці втрати можна було б уникнути, якби наші західні партнери реагували відповідно до вимог, що виникали на фронтах російсько-української війни.
Необхідно визнати, що за увесь час Великої війни, яка розпочалася в лютому 2024 року, Україна жодного разу не отримувала нічого й близького до оптимально необхідної кількості зброї. Свободолюбний Захід загрузнув в нескінченних дискусіях з цього приводу, які майже ні до чого не призвели.
Правильно підібрані слова мають велике значення, але сучасну трагедію українського народу нині важко описати словами. Зараз в Україні ніхто не застрахований від смерті та розрухи. Ні героїчні воїни, які ціною свого життя захищають Україну від зникнення з мапи світу, ні цивільне населення, яке продовжує своє життя вдома під ракетами московських терористів. Адже вся країна не може евакуюватися.
Росія постає як відображення ілюзій 1970-х, в які колись вірив Захід. Путін є наслідком спроб Європи та Америки перетворити колишніх комуністів і терористів на прозахідних демократів. Війна між Росією та Україною є трагічною історією українського народу, яка за своїм геноцидним потенціалом не поступається Голодомору 1932-1933 років. Проте, судячи з усього, людство визнає цю правду лише значно пізніше.
Руйнування українських міст і сіл, безперервні атаки на житлові будинки та невпинні вбивства дітей, жінок і беззахисних старших людей – це не просто конфлікт. Це терористична агресія, злочин проти людства, який світ ще ніколи не бачив. Цю ситуацію необхідно негайно зупинити, але жодним чином не за рахунок компромісів з московським диктатором Путіним.
