В Україні спостерігається підвищення заробітних плат, проте безробітні не бажають виходити на роботу. Які причини цього явища?

Вивчити ситуацію на ринку праці в умовах війни виявляється досить непростим завданням. З одного боку, існують дані про те, що ринок відновлюється швидкими темпами, але з іншого — є чимало важливих аспектів, які стримують цей оптимізм. Зокрема, спостерігається невідповідність між пропозицією і попитом, відчувається значний дефіцит кадрів, а також виникають труднощі з кваліфікацією працівників та рівнем заробітної плати.

Непроста демографічна ситуація в Україні ще у довоєнний період значно погіршилася після повномасштабного вторгнення. За даними Мінекономіки, якщо 2021 року офіційний ринок праці налічував 11,5 мільйона працівників, то вже 2023-го їхня кількість зменшилася до 9 мільйонів.

А на початок 2024 року кадровий резерв скоротився порівняно з довоєнним часом майже на 30%, стверджують в Інституті економічних досліджень і зазначають, що брак робочої сили став головною проблемою для вітчизняного бізнесу. При цьому кількість вакансій і надалі зростає, й на початок осені їх було вже близько 120 тисяч. Це рекорд за останні три роки.

Так, найбільші платформи з пошуку роботи Work.ua та Robota.ua в середині жовтня розмістили 110 603 та 111 219 актуальних вакансій відповідно. Заповнити їх досить проблематично за умов масового виїзду українців за кордон, мобілізації до війська, а останнім часом ще й небажання чоловіків легально працевлаштовуватися через страх потрапити на військовий облік.

Отже, ця проблема стала ще більш актуальною. Відповідно до попередніх оцінок, Україні необхідно залучити додаткові 4,5 мільйона працівників, щоб щорічно забезпечувати зростання ВВП на 7% до 2030 року.

Перед початком повномасштабного вторгнення на ринку праці спостерігалося значне перевищення кількості резюме над вакансіями - в середньому на 30-40 тисяч. Наприклад, у жовтні 2021 року на 100 шукачів припадало близько 65 робочих місць. У той же час, у 2024 році в аналогічний період зафіксовано практично таку ж кількість вакансій, як і до війни, але кількість резюме знизилася до 91,6 тисячі. Це явище спостерігається вже протягом двох місяців поспіль.

Однак у різних сферах ситуація різниться. Приміром, за рік вона майже не змінилася лише в IT (розміщено 3,5 тисячі вакансій і 10,8 тисячі резюме). Тобто дефіциту кадрів тут немає. Тоді як у готельно-ресторанному бізнесі починаючи з липня кількість вакансій більша, ніж кількість резюме.

Існує значна різниця в кількості доступних робочих місць і бажаючих знайти роботу в різних регіонах країни, зокрема на заході, в центрі та в прифронтових зонах. Наприклад, на Закарпатті кількість вакансій на початку осені цього року зросла на 205% у порівнянні з лютим 2022 року, тоді як у Луганській області не було жодної пропозиції. Найбільше вакансій спостерігається в Київській області. Нажаль, незважаючи на загальне збільшення пропозицій, це не призводить до підвищення конкуренції на ринку праці.

Найзначніший брак кадрів спостерігається у таких сферах, як освіта, охорона здоров'я, фармацевтика, а також у транспортному секторі, будівництві та промисловості. Наприклад, у транспортно-логістичній галузі нестача водіїв досягає 25%, тоді як у сфері пасажирських перевезень цей показник становить 20%.

Якщо проаналізувати кількість вакансій, можна відзначити, що сфера обслуговування займає провідні позиції. Проблеми також існують у категоріях "Логістика, склад, зовнішньоекономічна діяльність" та "Робочі спеціальності, виробництво". Хоча остання займає четверте місце, кількість відкритих робочих місць тут значно перевищує показники минулого року. Також існує нестача робочої сили у сільському господарстві.

Незважаючи на те, що попит значно зріс, він все ще не може компенсувати брак робочої сили. При цьому нестача відчувається як серед "синіх комірців", так і серед "білих". Це веде до зниження обсягів виробництва і навіть до призупинення роботи підприємств, а також викликає конкуренцію серед фахівців "білих комірців".

Навіть в галузі інформаційних технологій кількість вакансій помітно зменшилася. Проте, у сфері віддаленої роботи спостерігається значне зростання попиту та пропозиції. Тут кандидати активно реагують на оголошення про вакансії. Однак найбільше зростання попиту на робочу силу відзначається в секторах, пов'язаних із бронюванням.

В цілому, брак кадрів змушує роботодавців активно пропонувати більше вакансій для осіб без досвіду. Статистика вражає: на початку осені 43% усіх оголошень про роботу на одному з найбільших ресурсів були призначені для кандидатів, які не мають практичного досвіду. Серед найбільш затребуваних позицій можна виділити: продавця-консультанта, касира, складського працівника та вантажника.

Схожу цифру (понад 40% вакансій шукачам без досвіду роботи) називає й Центр Разумкова. Тут також дослідили головні виклики, з якими стикаються роботодавці. Ними стали: мобілізація працівників -- 73%, дефіцит кадрів -- 53, відплив кваліфікованих фахівців за кордон -- 47%.

Загалом по Україні 74% компаній відчувають дефіцит кадрів. Це вже дані опитування, проведеного Європейською Бізнес Асоціацією (ЕВА) серед своїх членів. Цей показник порівняно з осінню 2023 року підвищився на 55%.

Згідно з дослідженням, проведеним Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій, 63% опитаних вказують на нестачу кадрів як на одну з основних перешкод для ведення бізнесу.

Отже, якщо в середньому штатні вакансії компаній заповнені лише на 70%, то вибір стає обмеженим. Роботодавцям доводиться йти на компроміс і брати на роботу менш підготовлених спеціалістів, що дозволяє зекономити на заробітній платі. Проте такі рішення можуть призвести до виникнення кількох серйозних проблем.

Зокрема, ситуація ускладнюється не лише для професіоналів, які стикаються з труднощами у пошуку роботи, але й спостерігається зниження якості виробничих процесів. Це вимагає додаткового навчання, а іноді й кардинальної перекваліфікації неосвічених працівників. Проте не всі вони готові прийняти ці зміни.

Роботодавці мають певні побоювання щодо працевлаштування внутрішньо переміщених осіб. Це пов'язано, перш за все, з їх "тимчасовим" статусом, що викликає сумніви в тому, що вони залишаться надовго на новій локації. Також виникають труднощі з працевлаштуванням демобілізованих військових. Їм нелегко адаптуватися до цивільного життя, а також змиритися з тим, що зарплата буде значно нижчою, ніж у військовій службі.

Однією з вагомих причин незаповнення вільних робочих місць є рівень оплати праці. Скаржаться обидві сторони: працівники -- на малу зарплату, а роботодавці -- на низьку профпридатність рекрутів. Однак брак кадрів усе ж змушує бізнес підвищувати зарплати.

Згідно з інформацією Work.ua, в період з серпня 2023 року по серпень 2024 року середня заробітна плата в Україні підвищилася на 19%. Однак медіанна зарплата, що представляє собою показник заробітку особи, яка займає середнє місце в розподілі зарплат, становить лише 14,8 тисяч гривень.

Про те, що зарплата таки збільшується, свідчить статистика Нацбанку. Там фіксують досить високі темпи підвищення номінальних зарплат. Це нібито й добре, але з урахуванням інфляції темпи зростання реальних заробітків сповільнюються.

У цілому офіційні дані, як і інформація різних кадрових порталів щодо підвищення середньої зарплати, майже збігаються: трішки більше 20 тис. грн. Причому вперед вирвалися навіть такі раніше непрестижні сфери, як поштова та кур'єрська служби, де за рік середня зарплата зросла на 42,7% (до понад 16 тис. грн). Інші види послуг подорожчали ще більше, і зарплати тут сягнули понад 24 тис. грн.

Найповільніше зростання спостерігається в сферах з обмеженою кількістю відкритих вакансій, таких як мистецтво, спорт, розваги та відпочинок. У цих галузях середня офіційна заробітна плата становить трохи більше 15 тисяч гривень, що є на 9% більше в порівнянні з минулим роком.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Ветерани війни становлять важливе джерело кадрів для української економіки. Станом на сьогодні в реєстрах відповідного міністерства їх налічується понад мільйон, і ця цифра продовжує зростати.

Ще одним резервом є безробітні. За даними Державної служби зайнятості, їх в Україні нині налічується майже 100 тисяч. Насправді ж, кажуть, таких людей значно більше. І це на тлі страшенного дефіциту робочої сили.

Важливо зазначити, що згідно з опитуванням, проведеним Центром Разумкова, 60% безробітних заявили, що не мають наміру і не бажають повертатися до роботи. Лише третина опитаних висловила готовність працювати, тоді як 78% навіть не намагаються знайти нову роботу!