Три важливі повідомлення для України: що думає Захід щодо переговорів із Путіним, НАТО та стратегії досягнення перемоги.

У жовтні європейські партнери обговорювали можливі дії в залежності від результатів американських виборів.

З моменту початку широкомасштабної агресії Україна значною мірою залежить від допомоги західних партнерів. Іноді може скластися враження, що союзники діють повільно та неохоче, проте це демократичні країни, які звикли діяти в межах офіційних процедур, затверджень і раціональних оцінок.

На початку існування конфлікту існував побоювання, що іноземні уряди можуть не підтримати нас, оскільки бояться протистояння з Росією, особливо з огляду на її ядерний арсенал. Однак сьогодні дедалі частіше звучать дискусії про так звану зростаючу втому від війни, як серед західних політиків, так і в суспільствах країн Заходу.

Проте, на словах Захід запевняє, що підтримуватиме Україну "настільки довго, наскільки це буде необхідно". Але чи відповідає це дійсності? Про ключові настрої, що переважають серед західних чиновників, йдеться далі в матеріалі міжнародної аналітики "Телеграфу" Ольги Кирилової.

Це те, що обговорюють як на публіці, так і в приватних бесідах.

"Команди комунікацій європейських лідерів уже активно обмірковують, які вітальні повідомлення розмістити в соціальних мережах в залежності від того, хто здобуде перемогу — Гарріс чи Трамп. Всі усвідомлюють, наскільки важливо правильно підібрати слова і таймінг публікацій, адже поспішати не варто," — повідомило джерело в інтерв'ю "Телеграфу".

У ході численних конференцій та зустрічей постійно підкреслюється важливість активніших дій Європи як для забезпечення власної безпеки, так і для надання підтримки Україні. Ця думка знаходить відгук у Берліні, Парижі, Варшаві, Брюсселі та інших містах Європи.

"Не може бути так, що коли мир у Європі під загрозою, європейські політики насамперед запитують: "Що робить Вашингтон?" Ми повинні мати змогу самостійно гарантувати мир", -- казав в інтерв'ю "Телеграфу" депутат німецького Бундестагу Антон Хофрайтер.

Наприклад, в Європейському Союзі нарешті буде призначено єврокомісара з оборонних питань. Ймовірним кандидатом на цю посаду є колишній прем'єр Литви Андрюс Кубілюс. Особливо важливо, що на цю позицію обрали представника Балтії, який добре розуміє виклики, пов'язані з агресією Росії в усіх її проявах. Одним з його амбіційних завдань стане проведення справжньої революції в оборонній промисловості Західного світу.

"Так багато речей, які він може зробити: підтримати українську оборонну промисловість європейськими ресурсами, а також підтримати наш східний фланг... НАТО більше займається жорсткою обороною. ЄС має м'яку оборону. Головна мета та виклик для нього -- дати поштовх нашій оборонній промисловості. Ми бачимо нові лінії виробництва, але не нові фабрики. Нам потрібна не еволюція, а революція", -- сказав міністр оборони Литви Лаурінас Кащюнас у Брюсселі під час спілкування з журналістами.

Натомість в НАТО відверто прогнозують, що незалежно від результатів волевиявлення в США, участь американців в допомозі Україні буде зменшуватися. Тому Альянс прагне перебрати на себе якомога більше функцій.

Цілком логічно припустити, що незалежно від того, хто стане переможцем на виборах у США, доля фінансової допомоги Україні з боку Штатів, ймовірно, знизиться у відносному вираженні. Це також обумовлено тим, що Європа суттєво підвищує свій внесок у підтримку України.

Гадаю, Європа не може чекати, що США продовжать нести непомірний тягар у підтримці оборони України. Генеральний секретар [НАТО] також сказав про це, тому він хоче, щоб НАТО взяло на себе лідерство в питаннях безпекової допомоги Україні, а не щоб один союзник брав на себе це навантаження. Європі потрібно активізуватися ще більше.

"Ми маємо забезпечити, щоб підтримка України в межах НАТО стала більш стабільною та передбачуваною," — зазначив високопрофільний представник Альянсу під час прес-брифінгу, в якому взяв участь кореспондент "Телеграфу".

У світлі цих подій у Північноатлантичному альянсі ведуть активні зусилля, щоб стимулювати союзників робити відповідні внески для підтримки Києва, з метою досягнення цільової суми в 40 мільярдів євро щорічно. Наразі ця ініціатива демонструє позитивні результати, адже за перші шість місяців 2024 року західні партнери вже зібрали 20,9 мільярда.

Утім новоспечений Генеральний секретар Альянсу Марк Рютте на запитання медійників відмовився вдаватися в деталі, чи дійсно ці внески є пропорційними, і чи всі країни охоче жертвують кошти.

"Рютте справді емоційно залучений у питання підтримки України, тому робитиме все, щоб виконати цю обіцянку. Як знаєте, у нього є своя історія ставлення до Росії після трагедії зі збиттям рейсу MH17, коли загинули громадяни Нідерландів (рідної країни посадовця -- Ред.)", -- пояснює "Телеграфу" джерело. Тоді Путін намагався переконати й Рютте, й решту світу, що Росія непричетна до катастрофи літака.

На завершальному етапі формування нового командування НАТО в Німеччині — NSATU — яке, за повідомленнями, "дійсно сприятиме Україні на фронті". Однією з його основних задач є гарантувати, що допомога, яку надають союзники, відповідає реальним потребам українських військових.

"Одна з основних задач полягає в тому, щоб пов'язати те, що Україна отримує в даний момент, з її майбутніми зусиллями щодо зміцнення власних можливостей, з акцентом на сумісність із НАТО", -- зазначив високопрофільний представник Альянсу.

Інше важливе питання напередодні листопада стосується майбутнього Контактної групи з оборони України, відомої як формат "Рамштайн", яку очолюють Сполучені Штати. Міністр оборони США Ллойд Остін пояснив, що незалежно від подальшої долі "Рамштайну", залишаться так звані Коаліції можливостей, очолювані різними європейськими партнерами Києва. Серед них – Коаліція дронів, Коаліція повітряних сил, Коаліція артилерії та інші.

"Ці коаліції створені для того, щоб у підсумку Україна мала все необхідне для стримування агресії та самозахисту в майбутньому", -- зазначив Остін. Зверніть увагу, "для стримування", а не для Перемоги.

Після ознайомлення з Планом перемоги США, українське керівництво вирушило до Брюсселя, щоб представити його ключовим європейським партнерам — Франції, Німеччині та Великій Британії. Це дозволило команді президента Зеленського визначити основний наратив робочого тижня у столиці Європи.

Як в НАТО, так і в ЄС зосередилися на детальному аналізі його положень, щоб зрештою сформулювати відповідь (яка варіюється від позитивної до обережної), дипломатично відхиляючи певні пропозиції з українського боку.

До прикладу, на Банковій пропонували західним партнерам проводити "спільні операції" для збиття російських ракет і дронів, однак в НАТО дали зрозуміти, що розширення дії західної ППО на територію України -- це втягування Альянсу у війну, і якщо раптом Росія у відповідь атакує когось із союзників, доведеться вводити в дію ту саму 5 Статтю про колективний захист і фактично вступати у протистояння з ядерною державою.

Що стосується запрошення до Альянсу, ситуація невизначена. За даними "Телеграфу", від України чекають виконаного "домашнього завдання" в плані реформ і стандартів, а також чіткого бачення, з якими територіями (чи яким статусом цих територій) вона бажає рухатися до НАТО. На полях зустрічі міністрів оборони в Брюсселі лунали аналогії із Західною Німеччиною, що окремо від Східної, стала членом Альянсу 1955 року.

Президент Володимир Зеленський підкреслив, що Київ разом із союзниками не веде переговорів про можливість отримання членства в НАТО в обмін на анексовані території. Однак він зазначив, що "деякі партнери можуть мати подібні міркування".

"Отже, ці питання не обговорюються зі мною безпосередньо. Проте, через засоби масової інформації, очевидно, здійснюється моніторинг ситуації. На мою думку, все це залежить від суспільства," -- зазначив президент.

З іншого боку, НАТО поки що не демонструє єдності стосовно питання української заявки на членство. Шанси отримати запрошення до президентських виборів у США виглядають малоймовірними. Адміністрація Байдена прагне закріпити свою спадщину, серед досягнень у зовнішній політиці вже з’явилося членство Фінляндії та Швеції. Проте, є певні ознаки потеплішання у позиції Вашингтона щодо можливості запрошення України.

Зараз в Альянсі надають перевагу переходу до членства України через "мост".

"Україна ніколи не була так близька до НАТО, як зараз. Спільні зусилля, які ми докладаємо, зміцнюють Україну, роблячи її більш сумісною з Альянсом і кращою підготовленою до членства. Я впевнений, що ця праця стане міцним фундаментом для вступу України в НАТО. Країна приєднається до Альянсу, звісно, коли настане правильний момент," -- зазначив Генеральний секретар Альянсу Марк Рютте.

На думку західних партнерів, цей момент ще не настав.

Проте в Плані перемоги є один аспект, який привернув увагу західних партнерів — інвестиції в українську оборонну промисловість. Це виявляється більш економічним і швидким рішенням у порівнянні з інвестиціями в рамках Євросоюзу. Серед країн, що вже озвучили свої наміри, є Данія. Хоча вона здається невеликою і знаходиться на великій відстані від нас, з 2022 року ця країна виділила найбільше ресурсів на підтримку Києва в співвідношенні до свого ВВП.

Концепція передбачає пряму інвестицію в українські оборонні підприємства, і на це існує три ключові аргументи. Перший — це надасть можливість оперативно постачати необхідну військову техніку на фронт. Другий — інвестування та придбання частини ресурсів в Україні обходиться значно дешевше, ніж імпорт з Європи.

Остання деталь стосується сервісного обслуговування та запасних частин — організувати виробництво та постачання цього обладнання в Україні значно простіше, що стане важливою підтримкою для Збройних сил України, — поділився в інтерв'ю "Телеграфу" міністр оборони Данії Троельс Лунд Поульсен.

За нашими даними, зацікавленість у данській моделі висловили й інші країни. І тоді "м'яч" уже переходить до української сторони, щоб забезпечити ефективність та прозорість використання цих інвестицій.

Безумовно, усі прагнуть, щоб конфлікт завершився якомога швидше. Проте як Україні, так і її західним союзникам важливо не дозволити Кремлю стати головним оповідачем у питанні мирних переговорів. Під час саміту БРІКС у Казані російський лідер Путін знову заявив про свою "готовність розглянути можливості для укладення мирних угод".

Утім, високопоставлений чиновник НАТО у Брюсселі висловив оцінку, що найближчі пів року Путін не піде на жодні переговорні процеси.

Поки Володимир Путін залишається впевненим у своїй перемозі, навряд чи він візьметься за серйозні переговори. Тому наразі ми оцінюємо ймовірність російських компромісів в найближчі шість місяців як досить невелику, якщо тільки внутрішні проблеми в Росії не почнуть змінювати його погляди.

Росії, ймовірно, знадобиться ще одна масштабна мобілізація, щоб мати можливість здійснити потужний наступ. Звичайно, у Путіна існує чимало причин уникати оголошення нової мобілізації, адже він продовжує намагатися забезпечити підтримку населення для цієї війни", — зазначив представник.

Натомість Росія має значну кількісну перевагу над Україною в боєприпасах, людських ресурсах та техніці, і, ймовірно, рекрутує близько 30 тисяч солдатів щомісяця, додав чиновник.

За даними Альянсу, Росія наразі виробляє близько 250 тисяч боєприпасів на місяць, що становить приблизно 10 тисяч на день і 3 мільйонів на рік.

"Це доповнюється постачаннями з Північної Кореї та Ірану. В минулому році Іран передав щонайменше 300 тисяч артилерійських снарядів. Крім того, відомо, що Північна Корея відправила не менше 6700 контейнерів боєприпасів", -- додав посадовець.

Представник уряду висловив прогноз, що Україні належить пережити "складну зиму", зважаючи на продовження російських атак на фронті, а також на удари по ключовій інфраструктурі та енергетичній галузі. Проте в НАТО вірять, що підтримка у вигляді озброєння від союзників може суттєво вплинути на ситуацію.

Ми повинні зосередити увагу на забезпеченні України необхідними засобами для захисту та поповненні її запасів. Тому важливо акцентувати увагу на системах протиповітряної оборони та боєприпасах.

Збільшення обсягу військової підтримки від західних союзників може суттєво змінити ситуацію на фронті, і саме на це ми сподіваємося, -- зазначив представник влади.

Наступний місяць, без сумніву, може виявитися критично важливим, оскільки події, що відбуваються в США, вплинуть на напрямок, у якому розвивається світ. Це стосується як розвинених країн, так і тих, що перебувають у стадії розвитку.

Завдання України на даному етапі -- зосередитися на своєму "домашньому завданні", аби результати анонсованого внутрішнього Плану перемоги переконали партнерів перейти до виконання його зовнішнього варіанту. Продемонструвати, що Україна поруч з блискучими операціями на фронті й в російському тилу, здатна до демократичних процесів всередині держави. Для початку -- чесно й відкрито підійти до чутливих тем мобілізації, реформ та боротьби з корупцією.