Російські загарбники адаптували свою стратегію: які нові підходи вони планують використовувати у війні і які термінові кроки необхідні для забезпечення нашої оборони?
Сьогодні Україна повинна зосередити всі наявні ресурси для переходу до нового етапу війни. Надзвичайно потужна оборона має стати головним пріоритетом.
росія готується воювати у 2025 році великою кількістю живої сили. До цього маємо готуватися і ми, адаптуючи свою тактику ведення бойових дій до постійних м'ясних штурмів противника. У межах пошуку вирішення цієї проблеми я розпочав публікацію циклу матеріалів, присвячених підвищенню втрат у ворога, а ситуація на Покровсько-Курахівському напрямку призвела до розгляду питання про гіпертрофовану оборону.
Зараз Україні необхідно зосередити всі можливі ресурси для підготовки до нової стадії війни, адже в момент, коли вона розпочнеться, ми можемо опинитися неготовими через брак належної підготовки.
Більш детально про гіпертрофовану оборону розповідає військово-політичний експерт Олександр Коваленко у статті, підготовленій в рамках спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".
УЧОРАШНІЙ ДЕНЬ
Наприкінці травня 2023 року в Запорізькій області українські оборонні сили ініціювали контрнаступ, який викликав чимало обговорень і на який багато хто сподівався. Однак результати цієї операції виявилися недооцінені багатьма. Найважливіше, що з цього контрнаступу не було зроблено значних висновків для покращення оборонної стратегії.
Можна довго аналізувати наслідки наступу в Запорізькій області, що відбувся минулого літа, проте одне залишається ясним: ми вперше зустрілися з надзвичайно потужною обороною, яку російські війська створили під час окупації цих земель. Противник не лише закріпився на зайнятих позиціях, а й збудував складну систему фортифікацій на квадратний кілометр, перетворивши територію на справжню цитadelлю. Кількість перешкод у зоні забезпечення була вражаюче високою.
У смузі забезпечення (перша лінія оборони) на багатьох ділянках було встановлено по п’ять мін на квадратний метр — чотири протипіхотні та одну протитанкову, розташовані у шаховому порядку. Прорив таких позицій був неймовірно важким, навіть за наявності розмінувальних засобів та техніки з протимінними тралами, оскільки висадка десанту з техніки, навіть на прокладеній дорозі, призводила до втрат особового складу за її межами.
І саме гіпертрофовану оборону слід було готувати в період з другої половини 2023-го до 2024 року на напрямках, де російська армія максимально активізувалася, і було очевидно, що вона не зупинятиметься. Однак навіть там, де лінії оборони та рубежі були підготовлені, вони мали класичний вигляд, створений за підручником без будь-якого відходу від статуту. А статутна фортифікація зараз і близько не дає того ефекту гальмування військ противника, який необхідний для підвищення показників виснаження ворога через максимізацію втрат. Особливо з урахуванням застосування окупантами дедалі більше піхотної компоненти як основний у бойових діях.
Відповідно до цього, коли мова йде про надмірно укріплену оборону, я хотів би спочатку зосередитися на протипіхотних аспектах, які дозволяють уповільнити наступальні дії супротивника, зірвати його штурм і збільшити кількість його втрат.
Протипіхотні бар'єри
У своєму вересневому матеріалі я наголошував, що у черзі катастрофічних помилок України в минулому було підписання та ратифікація Оттавської конвенції про припинення використання протипіхотних мін як одного із засобів збройної боротьби. У результаті в Україні, яка була п'ятою у світі країною за запасами протипіхотних мін, було утилізовано мільйони ПМН, ПФМ-1 тощо.
Такі протипіхотні загородження завжди були важливими, і в сучасних умовах їх значення зростає. На жаль, їх використання наразі неможливе, хоча США не є учасниками цієї конвенції і могли б надати нам необхідні засоби, яких у їх арсеналах є у надлишку.
Однак, якщо говорити не про протипіхотні міни, то важливим аспектом є також протипіхотні бар'єри, зокрема з використанням дроту. Серед найбільш ефективних варіантів можна виділити дротяні сітки, які складаються з трьох рядів колів, обмотаних дротом, а також парні зміцнені огорожі на триногах, козлах або рамах. У деяких ситуаціях на ці бар'єри можуть додаватися розтяжки та інші вибухові пастки.
У середньому такі загородження мають ширину 6-8 метрів і встановлюються за 50 метрів від позиції, траншеї.
У сучасних бойових умовах дротяні перешкоди стануть ключовими елементами, проте їх розміщення потребує серйозного перегляду. Коли виникає необхідність зосередитися на стримуванні атак піхоти в польових умовах, важливо враховувати середні показники мінометного вогню, зокрема, орієнтуватися на підрозділи роти чи взводу з акцентом на 60-міліметровий калібр.
У попередньому матеріалі, присвяченому батальйонній артилерії, я наголошував на важливості мінометів у боротьбі з надмірною людською силою окупантів. Варто зазначити, що всі калібри мінометів мають однакове значення, і недооцінка 60-мм мінометів є абсолютно неприйнятною. Тому, при плануванні розміщення першої лінії дротових загороджень, важливо враховувати середню дальність стрільби 60-мм міномета.
Отже, відстань між позицією і її оточенням може становити від 800 до 1000 метрів. У свою чергу, розподіл таких захисних ліній має бути спланований на відстані 100-150 метрів одна від одної. Дехто може вважати, що таке сильне насичення дротяними загородженнями є надмірним, і в цьому є частка правди. Проте ми говоримо про гіпертрофовану оборону, а не про те, що викладено в навчальних матеріалах.
Таке розміщення дозволить противнику у разі прориву загородження заповнити ділянку завдовжки 100 метрів своєю масою й опинитися в умовах обмеженого простору, що також спрощуватиме ведення по ньому вогню. Зустрічаючи на своєму шляху перешкоди через кожні 100-150 метрів, він гальмуватиметься і ліквідовуватиметься. В ідеалі, за наявності протипіхотного мінування, ще й зазнавати супутніх втрат, крім вогневого ураження, широким спектром засобів - від мінометів 60 мм і FPV-дронів до артилерії, як стовбурової, так і реактивної. Тим більше, що саме в таких умовах розкриває свій потенціал реактивна артилерія, обділена у нас увагою.
Гіпертрофований метод створення дротяних загороджень суттєво зменшує вплив м'ясних атак супротивника, поступово ізолюючи його підрозділи в обмежені зони, які стають для його військ справжніми м'ясорубками.
При встановленні таких загороджень важливо враховувати, що в польових умовах їх можуть прорвати колісні та гусеничні машини. Хоча дріт може представляти загрозу навіть для танків, заплутуючись у їхніх механізмах, мінування протитанковими засобами залишається важливим складником системи протипіхотних загороджень. Якщо вже йдеться про техніку, варто також розглянути питання протидії цій частині системи.
ОБОРОНА ДОРОГАМИ
Зараз дуже поширена тактика російських окупаційних військ - це не стільки прямі механізовані прориви рубежів Сил оборони України, хоч і поки що досить регулярні, а підвезення на техніці десанту, висадка його, і далі діє вже піхота, навіть без підтримки ББМ. Зрозуміло, практично завжди цей підвіз проводиться дорогами, які, як показує безліч відео із зони бойових дій, недостатньо обладнані для протидії таким проривам.
Посилена охорона транспортних артерій стане ключовим елементом у майбутніх змаганнях проти російського впливу, оскільки всі засоби транспортування особового складу, незважаючи на їх призначення, будуть використовувати саме асфальтовані чи ґрунтові дороги.
Більшість доріг у зоні бойових дій прямі, розміщені на рівнинній місцевості, що дозволяє ворожій техніці розганятися на максимум їх швидкісних характеристик. Яскравий приклад - це нещодавній штурм села Шахтарське, яке на сьогодні захоплено окупантами, але яке є лакмусовим папірцем того, як могло б бути за наявності гіпертрофованої оборони на дорозі та як вийшло внаслідок слідування класичним методам та спробам виправдатися за кінцевий результат - втрату села за дві доби.
До села Шахтарське прокладена дорога від Золотої Ниви, довжина якої становить 6,5 км. Візьмемо цю ділянку для аналізу можливих способів перетворення її на неприступне для РОВ пекло.
Першим етапом є розташування надовбів (драконячих зубів) на відстані 500 метрів один від одного. Проте, важливо не лише їх встановити, а й правильно з'єднати між собою за допомогою арматури або сталевих ланцюгів, дотримуючись усіх необхідних норм. Це забезпечить ефективність загороджень і ускладнить росіянам можливість розгону транспорту.
Другим етапом є розташування протитанкових мін у 250-метровій зоні шаховим методом, із використанням 14-21 ТМ-62. Це ускладнить швидкий рух російської техніки по шосе, знищуючи ворожі машини та особовий склад, уповільнюючи колонну, що надасть силам оборони додатковий час для реагування та ведення вогню по цілях.
Третій крок - мінування об'їздів у місцях розміщення надовбів. Колона у спробі об'їхати їх праворуч або ліворуч узбіччям нариватиметься на мінні загородження і кожною знищеною одиницею сама собі створюватиме перешкоду. Не кажучи вже про втрати особового складу.
Подібні перешкоди надовго розтягли б процес виходу противника до села, і його штурм почався б не протягом двох діб, а лише через два тижні після першої спроби окупантів проїхати дорогою. За цей час було б втрачено не просто десятки, а сотні одиниць техніки армії рф і не меншу кількість особового складу.
Зрозуміло, що не всі дороги потребують установки загороджень. Підкреслюється важливість тих шляхів, які можуть бути використані окупантами в найближчій перспективі, що свідчить про значущість планування та прогнозування. Проте це вже зовсім інша тема. Крім того, на таких логістичних маршрутах необхідно враховувати не лише наявні міни, з надовбами та FPV-дронами, але й усі можливі засоби ураження в комплексі.
Безумовно, я не ділюся жодними секретними відомостями, що ховаються під сімома печатками; я просто перебільшую звичайні факти у сім разів. Проте, в умовах, що склалися, саме таке їх сприйняття є актуальним. І в 2023 році наш супротивник вчинив подібним чином у Запорізькій області.
ОСНОВНІ ВИСНОВКИ
Просто зараз у зоні бойових дій, особливо на Покровсько-Курахівському напрямку, ми можемо спостерігати першу фазу переходу російської армії у стан маршового батальйону. Надмірна кількість особового складу та недостатня кількість техніки не дозволяє окупантам скрізь і рівномірно застосовувати механізовану компоненту, що вже виливається в домінування людського ресурсу.
Надалі застосування техніки буде звужено до окремо взятого функціоналу, у низці випадків - до доставки та висадки десанту, але цей момент поки що не настав. Проте відповідні типи протипіхотних загороджень та перешкод для техніки вже повинні розглядатися, причому у гіпертрофованому вигляді.
Гіпертрофована оборона повинна стати головним пріоритетом, незважаючи на бажання багатьох дотримуватися традиційних методів оборони, які вже втратили свою ефективність і в багатьох ситуаціях не приносять очікуваних результатів.
Але поки неповороткий, забюрократизований державний механізм почне рухатися (якщо почне), про цю проблематику мають замислюватися волонтери, громадські діячі. Збирати на дрони та автомобілі - це добре, але дивним чином я не згадаю жодного збору на придбання 10 кілометрів колючого дроту. А ви?
Схожа відповідальність також покладається на публічних осіб, медіа та експертів. Хвалити дроноводів і танкістів — це, безумовно, важливо, але нехтування згадкою про батальйонну артилерію та необхідність забезпечення фронту мінометами, легкою реактивною артилерією, мінними полями і протипіхотними укріпленнями є абсолютно неприйнятним у такій критичній фазі війни.
Завдання України на даний момент полягає в тому, щоб зібрати максимум ресурсів для переходу до нового етапу війни, до якого ми можемо виявитися не готовими, якщо не проведемо належну підготовку перед його початком.
