Ворог здійснює наступальні дії в районі Покровського
Противник прагне здобути результат до дедлайну -- скоро бездоріжжя й дощі, стояти до морозів під скидами, FPV, ударами HIMARS у полях біля великої агломерації вони не хочуть.
В ідеалі їм треба зачепитися за неї, програма мінімум -- убезпечити фланг під Селидовим і зрізати виступ під Невельським. З падінням Карлівки це, до речі, цілком реальне завдання, пише військовий оглядач Кирило Данильченко у Lb.ua.
Переважно через логістику будь-який виступ у бік противника не дає наступати, побудувати лінії постачання, по яких довбуть дрони й артилерія, є ризик контратак, які загасять темп наступу.
Та й виснаження армії РФ усе помітніше: МТ-ЛБ, Т-55, уже зафіксували штурмові дії на "камазах". Тому вона мусить діяти до того, як розженеться ВПК ЄС і США.
Добратися до місця призначення, незважаючи на втрати, зосередитися в підземних укриттях і розпочати атаку на важливі об'єкти чи будівлі. Може здаватися, що це нескінченні потоки техніки, але це не так. Всього 600-1000 осіб на ділянці до 20 км завширшки.
Це не фронти України часів Другої світової, і не масові атаки північнокорейських солдатів. Просто при підтримці артилерійських обстрілів, дронів і значної кількості металу.
Російські війська квапляться, здійснюючи атаки на фланги поблизу Вугледара. Після невдалих спроб, вранці розпочався прямий штурм. Водночас вони намагаються захопити Водяне, щоб запобігти перекиданню місцевих тактичних резервів, однак зазнають значних втрат.
Відчутні -- це під три десятки танків і БМП за кілька разів покотом. Батальйонний комплект за кілька сіл.
Проте біля Покровська спостерігаються успіхи. Наступальні дії поблизу Гродівки, збройні сутички неподалік Червоного Яру та на околицях Селидового, а також просування від Галицинівки до Желанного з метою знищення виступу.
Кілька стратегічних прорахунків викликали оперативну кризу на даному напрямку.
У цьому регіоні, зокрема під Покровськом, банзай-атаки з колонами майже відсутні — трапляються лише поодинокі випадки використання танків, які діють крізь заслін піхоти. Найчастіше використовуються штурмові групи, дрони та значна кількість керованих авіабомб.
Чому ж так сталося? Бригади Сил оборони на цьому напрямі також виснажені: саме звідси було перекинуто частину підрозділів для зупинки наступу на Вовчанськ; саме тут виникли труднощі під час ротації в Очеретиному уздовж залізничного насипу; саме тут довелося стримувати противника в селах на рівнині під ударами авіації. Водночас ворог нав'язує свої умови та має перевагу на полі бою.
Хороша піхота сточилася: хтось у госпіталі, хтось на відновленні боєздатності, хтось списаний, хтось перевівся, хтось загинув. Її заміна має гіршу мотивацію: багато хто до останнього чекав на оновлення даних, когось жорстко прийняли під магазином чи на ринку. Таким людям важко у ближніх контактних боях зі штурмовиками: терміни підготовки урізали; більша мобілізація не означає більше інструкторів і їхніх компетенцій.
На нашому напрямку розташовані батальйони нових бригад і резервні корпуси другої черги. 117-та механізована бригада була сформована у 2023 році. 2-га бригада Національної гвардії України представляє легку піхоту. 47-ма бригада вже місяцями бере участь у безперервних боях, починаючи ще з кризи біля Авдіївського коксохіму. У батальйону територіальної оборони міномети належать до засобів старшого начальника.
Взаємодія між ними кульгає. Крім того, там усе сильно зав'язано на дрони, а наша РЕБ часто глушить і супротивника, і своїх. Є суто організаційні аспекти, крім "усіх на лопату, копати лінії оборони".
Коли противник готується до фінальної атаки у ближньому бою, необхідні автоматичні гранатометні системи, міномети калібру 60 мм та високий рівень стрілецької підготовки. Варто перестати обманювати себе та подавати неправдиві звіти, а натомість ретельно аналізувати поточну ситуацію.
Росіяни переважають в авіації в усіх аспектах: літаки ДРЛО, авіаційні штаби, більший наліт на пілота, більша кількість засобів ураження, більша кількість злітно-посадкових смуг у європейській частині.
Вони займаються виробництвом літаків, незважаючи на труднощі, викликані санкціями та проблемами з імпортозаміщенням. Ми ж змушені очікувати на засідання бюджетних комітетів, політичні рішення та їхню реалізацію. Навіть якщо ми отримаємо всі обіцяні F-16, понад сотню, на нас чекає важка та кривава боротьба за контроль у повітрі.
Не знаю, звідки беруть оці заголовки, що Путін з блідим обличчям біжить до ставка, почувши про F-16? Це зачин, пересадка з бортів часів СРСР з убитим ресурсом, розгортання зсередини назовні, від літаків ППО до носіїв високоточного озброєння й мисливців на метальників бомб.
У нас немає своїх комплектів для перетворення чавуну на кориговані бомби. Було помилкою закрити програму? -- Так. Але не факт, що з точністю тих самих російських КАБ ми вийшли б на російські показники за кількістю -- можливо, західні вироби, доведені до серії та високої точності 5-7 метрів на десятки кілометрів, зараз для нас кращі.
Через обмежений ресурс радянських літаків і навіть переданого нам парку авіації з країн колишнього Варшавського договору, ми не можемо зрівнятися з потужністю кількох сотень російських літаків.
Якщо ми не можемо наздогнати ворога в кількості бомб або літаків, то маємо перетворити наші засоби на хірургічні інструменти. Самотужки б цього не досягли.
Покровськ стратегічного значення сьогодні вже не має -- ворог вийшов до нього на відстань ударів КАБами й артилерійського вогню.
Вугледобувна галузь? Який її вплив на тисячі MRAP, сотні танків, 120 літаків та мільйони снарядів, що надходять до нас завдяки чеській ініціативі, а також виробництву ЄС і США? Абсолютно ніякий.
А на 10-12 самохідних артилерійських установок "Богдана" на місяць метал знайдеться. Усе одно мільйонів мін і снарядів ми не виробляємо, а для компонентів до дронів, різноманітного викруткового складання автомобілів, FPV, далекобійних дронів та БЕК сотні тисяч тонн чавуну не знадобляться.
Звісно, спостерігається збільшення кількості біженців. Так, знову руйнуються міста, люди зазнають страждань, і бідність посилюється. Однак у стратегічному плані початок боїв за місто не матиме значного впливу на хід подій на лінії фронту. Принаймні, не в найближчій перспективі.
Темп просування не повинен викликати занепокоєння. Наприклад, Новогродівку протягом 12 днів інтенсивно обстрілювали реактивною артилерією та важкими снарядами, а потім місто було взяте за три дні. Нові ескадрильї F-16 будуть прибувати, бригади продовжать підготовку, і фронт стабілізується й на цьому напрямку.
Чи втрачали інші країни F-16? Хтось у світі так ефективно відбивав масовані атаки дронів (понад сотню), надзвукових ракет та балістичних ракет (понад сотню), використовуючи одночасно ППО, авіацію, мобільні групи й різноманітні засоби ураження? І все це над однією з найщільніше забудованих та найбільш заселених зон у Східній Європі.
Хто в світі володіє таким досвідом, щоб надавати нам зауваження та пропозиції? Забудьмо про критику – просто навчити. Там не дружній вогонь, а справжня аварія, але все одно.
Під Селидовим ворог спробував прорватися за захисниками до самого міста, майже досягнувши місцевого палацу культури з наміром закріпитися там, але був зупинений під вогнем касетних снарядів і дронів. Місто планують штурмувати як з півночі, так і з боку Михайлівки. Воно вже витримало кілька хвиль атак. На цей момент ворог не досяг успіху, але між заводом залізобетонних конструкцій і шахтою залишилася сіра зона.
Противник вибився із сил під Вовчанськом, вибився із сил набігати на острови біля Херсона й наступати в Серебрянському лісництві, біля Білогорівки. Виб'ється із сил і тут.
Але зараз тут ситуація найважча. Ворога доведеться зупинити. І дуже дорогою ціною. Росіянам потрібен максимум перед зимою -- іде війна за волю до перемоги, за ініціативу. Оперативна криза на Покровському напрямку триває. Але росіяни застрягнуть у щільній забудові -- це не Бахмут і не Часік за розмірами.
