"Розташувалися, як справжні господарі, та здобуваємо знання": під Полтавою створили оригінальне укриття для учнів сільських ліцеїв.
Зазвичай під час війни ми чуємо багато негативних відгуків про укриття: вони часто виявляються необладнаними або закритими. Саме через це відбуваються трагічні випадки. Тому новини про інший підхід до укриттів, а також до організації навчального процесу з урахуванням потреб дітей, є особливо цінними. Іноді до цих ініціатив долучаються й приватні компанії.
Дехто називає це підземною школою, а ми вважаємо це освітнім центром. Насправді, це радіаційне укриття, — говорить мені Віталій Турпітько, сільський голова, учасник АТО, майор внутрішньої служби у відставці та старший лейтенант Збройних сил України у відставці, запрошуючи до оновленого підвалу Терешківського ліцею.
Як тільки ми спустилися сходами вниз, Віталій Петрович вказує на ліфт, призначений для осіб з обмеженими фізичними можливостями. Я цікавлюся, скільки учнів ліцею використовують цей підйомник.
— Є одна дитина, але вона навчається дистанційно, — зазначає сільський голова. — Кількість не є головною, важливішим є забезпечення доступу для всіх. Це ж не просто тимчасове укриття. Ми прагнули зробити все на високому рівні, з акцентом на довготривалість. Адже швидкі рішення ніколи не здатні повністю вирішити проблему.
Безумовно, ліфти в громадських установах є невід'ємною частиною сучасних державних будівельних норм (ДБН), так само як і інклюзивні туалети. Такі елементи доступності свідчать про рівень розвитку суспільства, проте багато людей досі ставляться до них з острахом і нерозумінням.
До речі, в укритті розміщено шість жіночих та п’ять чоловічих кабінок, тоді як в деяких місцях замість унітазів встановлені відра. Навіть у навчальних закладах Полтави до нещодавнього часу були туалети без перегородок.
Тут можна лише дивуватися! Підземний освітній центр у Терешках вражає своїми можливостями. Він повністю автономний! У ньому передбачено медичний кабінет, душову, тренажерний зал і навіть тир. Для зручності встановлені фонтанчики з питною водою. Заклад обладнаний новими меблями, сучасною мультимедійною технікою та підключеним інтернетом. Опалення забезпечується дровами завдяки сучасним твердопаливним піролізним котлам з високою ефективністю. А на випадок відключення електрики тут є потужний генератор, що знаходиться в укритті.
Просторий навчальний заклад площею близько 1000 квадратних метрів може вмістити понад 600 учнів. Кожна класна паралель обладнана окремою навчальною кімнатою. Наразі тут навчається понад 720 учнів, оскільки частина з них приїжджає з Вацівської гімназії, яка є філією цього ліцею. У цій гімназії укриття ще знаходиться на стадії будівництва.
Чудово трансформують простір та надають йому особливого шарму яскраві стіни з малюнками, які постійно вдосконалюються талановитими вчителями. Над дверима одного з класів привертає увагу абстрактний малюнок, створений білою крейдою на темному фоні.
-- Стіни нашого укриття функціональні. Це завдяки спеціальним фарбам, які на них нанесені. На стінах можна писати крейдою й витирати написане, тобто, використовувати як дошку, -- приєднується до розмови заступник директора з навчально-виховної роботи ліцею Валентина Шляхова.
Для сторонніх це може здаватися незвичайним, але вчителі та учні Терешківського ліцею вже звикли до нововведень та технологічних новинок. Мультимедійні дошки, інтерактивні гаджети під час уроків та окуляри віртуальної реальності стали для них звичними інструментами. А що особливо важливо: якщо навчальний процес раптом перерветься через повітряну тривогу, вони зможуть продовжити заняття в укритті, використовуючи ті ж технічні засоби.
-- А це наш IT хаб, де проходять цифрові уроки, -- показує новенький клас учитель інформатики Віталій Помаз. -- Мультимедійну дошку на базі операційної системи "андроїд" ми використовуємо у двох режимах: як здоровий планшет і як дошку для малювання.
У класі є двадцять планшетів та дванадцять комплектів VR-окулярів. Крім того, тут знаходиться кольоровий лазерний принтер, який дозволяє друкувати різноманітні документи, а також 3D-принтер, що призначений для створення об'ємних предметів з різними функціями.
Особливо яскравий клас у першокласників. Посередині, на м'якій підлозі -- столи зі стільцями для навчання, а під стінами -- різнокольорові пуфи для відпочинку, ящики з іграшками.
Директорка ліцею Лариса Шевченко усміхається:
На старті навчального року я вирішила дізнатися у першокласників, що вони думають про укриття. "Прекрасно!" – вигукнув один хлопчик. – "Ми там, немов королі – розліглися і займаємося навчанням". І в цей момент я зрозуміла, що наймолодші учні почуваються абсолютно вільно.
Укриття – це не лише фізична безпека, але й важливий аспект психологічного та психічного благополуччя. Коли діти відчувають себе в захищеності, стресові ситуації стають менш тяжкими, а якість їхнього життя значно підвищується.
У сховищі також створено спеціальний клас, де проводяться навчання з домедичної допомоги, правил поведінки на замінованих територіях, рятувальних операцій та загальної безпеки життєдіяльності. Ці знання є надзвичайно важливими у сучасних умовах.
Розповімо детальніше про тренажерний зал, який був розроблений та оснащений відповідно до побажань самих учнів ліцею.
Саша Петришина, учениця 11 класу, згадує, як під час етапу проєктування замовники запросили учнів створити проєкти на тему бажаного простору в укритті. Дехто пропонував облаштувати фотостудію, інші мріяли про відеозал, а ще хтось висловив бажання створити музичну секцію. Проте, найбільшу підтримку отримала ідея створення спортивного залу в укритті.
— Для дорослих одне може здаватися важливим, а для молоді — зовсім інше, — зауважує дівчина. — Дуже важливо, щоб старші слухали нашу думку. Тому на перервах, коли тривога затягується, ми приходимо сюди, щоб розім’ятися. Тут є силові тренажери, шведська стінка та лавка для відтискань.
-- З часом розширимо цей простір, зробимо малу спортивну залу, -- обіцяє сільський голова. -- Щоб, коли під час уроку фізкультури пролунає сирена, учні могли спуститися в укриття й продовжити заняття.
Голова громади має й інші цікаві ідеї. У підвалі ще залишилася частина незадіяного простору. Планується створення мобільної конференц-зали, яка зможе виконувати різні функції в позаурочний час, слугуючи танцювальним, актовим або борцівським залом.
Серед запланованих оновлень – інтеграція мультимедійних комплексів у кожному класі укриття. Таким чином, вчитель, виходячи зі свого кабінету, зможе просто взяти флешку і продовжити заняття у підземному класі.
-- Це укриття ми створювали поступово, і тепер я хочу показати вам клас, який ще минулого року, до завершення капітального ремонту, вважався найкращим, -- зазначає Віталій Турпітько, вказуючи на старі дерев'яні лавки, столи та парти, виставлені в коридорі. -- У той час ми намагалися забезпечити хоча б мінімально комфортні умови для навчання. Цей простір, безумовно, потребує концептуальної перебудови.
— Дійсно, в той час ми всі тісно збиралися тут, і про навчання не було й думки, — зізнається одинадцятикласник Юрій Стасів. — Тепер у кожного класу є власна кімната. Ми сидимо на зручних м'яких стільцях, яких навіть у школі не знайдеш.
-- Пригадую, коли лунав сигнал тривоги, учні неохоче спускалися в укриття, в якому ще не було зроблено ремонту, -- доповнює Саша Петришина. -- Бо на бетонній підлозі від човгання ніг збивалася пилюка, а наші портфелі й одяг ставали білими від крейди на стінах. В одного мого однокласника алергія на пил, і він більш як пів години не витримував у приміщенні, бо задихався. Не те, що зараз. Стіни поштукатурені спеціальним розчином і пофарбовані. Установлена нова витяжка, вентиляція працює добре, повітря завжди свіже. Тут легко дихається.
— Це був типовий занедбаний радянський підвал, — згадує сільський голова. — Він був заповнений піском, з застарілою електропроводкою і лампочками, які не світять, а вентиляція взагалі не працювала... Підлога не була бетонною, а стіни не мали жодного шару штукатурки. Тобто, про будь-який комфорт не могло бути й мови. А вікна були всюди. Уявляєте, якби, не дай Боже, сталася вибухова хвиля — все б розлетілося на дрібні частини.
Тож спочатку ми прибрали всі відходи з цього місця. Після цього оновили систему каналізації та облаштували туалети. Принесли столи, парти й встановили лавки. Діти, принаймні, тепер були в безпеці.
Лише за рік цей звичайний підвал перетворився на справжній підземний навчальний заклад.
У Києві, якщо розглянути закупівлі через систему Prozorro, подібні укриття реалізуються за 40 мільйонів гривень. А ми здійснили капітальний ремонт менш ніж за десять, -- з радістю зазначає Віталій Турпітько. -- Виконати все відповідно до встановлених стандартів не означає робити це дорожче. Все насправді просто. Головне — не красти кошти! Ми знайшли відповідальних підрядників, які виконали роботу сумлінно.
Завдяки тому, що громада пройшла відбір до швейцарсько-українського проєкту "DECIDE: Відбудова" з відновлення шкіл, капітальний ремонт укриття обійшлося їй у 4,5 мільйона гривень. Стільки ж на умовах співфінансування додали міжнародні партнери. Частину з цих грошей, до речі -- 50 тисяч гривень -- було додатково виділено на облаштування дитячої мрії -- тренажерного залу. (Довідково: проєкт DECIDE -- "Децентралізація для розвитку демократичної освіти", спрямований на підтримку реформ в освіті й реалізується в 16 громадах п'ятьох областей України, у тому числі Полтавській).
На сьогоднішній день Терешківська громада активно займається будівництвом нового шкільного протирадіаційного укриття у Вацях. Цей об'єкт матиме площу 360 квадратних метрів і зможе вмістити до 150 осіб. Віталій Турпітько зазначає, що нове укриття враховуватиме недоліки попередніх конструкцій, що зробить його ще більш ефективним. На жаль, він підкреслює, що для реалізації цього проекту, розпочатого місяць тому, не вдалося залучити жодного фінансування з державного або обласного бюджетів. Тому депутати громади ухвалили політичне рішення виділити 15 мільйонів гривень з місцевого бюджету, оскільки ціни на будівельні матеріали та роботи зросли, а також змінилися вимоги до будівництв за ДБН.
Якщо не виникне жодних перешкод, навесні наступного року об'єкт буде введено в експлуатацію.
А доти діти з Ваців їздитимуть на навчання до Терешків шкільним автобусом. До цього села не така велика відстань -- трохи більше десяти кілометрів, але в громаді порахували, що доцільніше буде зробити в ньому окреме укриття, щоб воно було доступним для всіх категорій населення.
Автобус для транспортування дітей, виготовлений в Туреччині та Україні під маркою "Тесма", став ще однією причиною для гордості місцевого сільського голови.
— Діти повинні відчувати, що про них дбають дорослі, — зазначає Віталій Турпітько. — Інтер'єр цього комфортабельного автобуса на тридцять місць включає підсвітку сидінь, а під кожним з них є простір для рюкзака. Крім того, автобус оснащений кондиціонером та системою пожежогасіння для двигуна, а також відзначається низьким споживанням пального.
Крім того, муніципальний маршрут стає для нас справжньою знахідкою. Нова "Тесла" курсує тричі на день, обслуговуючи 13 сіл нашої громади, що робить її ідеальним засобом пересування для тих, хто, наприклад, залишається в школі на додаткові заняття. У позашкільній освіті у нас функціонує 12 гуртків, а в ліцеї розташовані два спортивні зали, де можуть займатися всі охочі жителі громади. Це означає, що ми максимально використовуємо матеріально-технічну базу нашого ліцею. Плануємо також покращити укриття, щоб забезпечити легший доступ для вразливих категорій населення.
Ремонт та облаштування укриттів для учнів — це тільки один із аспектів, що сприяють забезпеченню безпеки дітей у Терешківському ліцеї. Не випадково цю громаду часто характеризують як таку, що орієнтована на дітей.
Раніше "ФАКТИ" публікували інтерв'ю з наймолодшим заслуженим вчителем України Романом Романчуком, який на уроках географії з учнями часто вивчає карти бойових дій.
Зображення в заголовку: заняття в укритті Терешківського ліцею.
Зображення автора, Полтавська обласна державна адміністрація, ресурс "Децентралізація"