Рухаючись у сутінках, аби уникнути виявлення ворожими дронами: особливості роботи артилеристів.
Втрата Збройними силами позицій у районі Торецька може заблокувати логістику на більшій частині сходу. Про такі ризики пише "The New York Times". Як зазначають тамтешні аналітики, взяття міста відкриє росіянам прямі шляхи до інших великих міст - таких як Костянтинівка, Краматорськ та Слов'янськ. Водночас мій колега воєнкор Руслан Смєщук каже: наші військові на Торецькому напрямку стоять міцно. Хоча їм важко. Воюють з укріплень. Пересуваються за темряви, щоб не помітили ворожі дрони. А всі можливі підходи до позицій ретельно замінували. Про роботу наших артилеристів дивіться в нашому ексклюзивному репортажі.
Ледь-ледь розвидняється, ми на Торецькому фронті. У темряві, що знижує ризик стати мішенню для російських дронів чи артилерії, під'їжджаємо до артилерійських позицій. Нас зустрічає гучний тріск гармат та аромат сніданку, що смажиться на сковороді.
На це завжди час знайдеться, але це таке діло - доводиться все кидати й виконувати завдання. У нас, зазвичай, ти не очікуєш, коли все відбувається.
Цього разу вдача на боці: супротивник дозволяє спокійно поснідати. І починається період очікування. Лінія фронту пильно контролюється, тож артилеристи можуть бути залучені в будь-який момент свого чергування.
От і завершилося тривале очікування. Вибухи лунають безперервно – це працює наша артилерія. Тепер, конкретно для цього підрозділу, отримано наказ готуватися до дії. Час відкривати вогонь. Заплановано щонайменше три постріли, після чого буде корекція. Далі вже будемо спостерігати за розвитком подій.
Розвідувальні служби виявили групу російських військових у Торецьку, які зайняли зруйновану будівлю. Після цього отримано наказ приховати гаубицю.
Проте вже в наступну мить отримується сигнал до початку бойових дій. Це означає, що артилеристи продовжать завдавати вогневого удару за вказаними координатами.
Ми можемо знову повернутися назад. З'являються нові завдання, і нам потрібно продовжувати працювати. Коли ворог залишає свої позиції, у цей момент він стає вразливим, і ми використовуємо цю можливість для дії.
Після виконання маскувальних заходів — укриття. Гармати стріляють короткими серіями, оскільки в повітрі навіть FPV-дрони можуть завдати удару. Коли не ведеться вогонь, вони залишаються в укритті. До того ж, намагаються діяти максимально швидко, адже під час роботи гармати вона стає найвразливішою до виявлення.
Зараз було дуже добре, всі чотири постріли в ціль попали.
Незабаром з'явиться відео, на якому зафіксовано обстріл будинку, в якому перебувають російські військові. До початку повномасштабної війни ці чоловіки працювали в патрульній поліції. Однак тепер потреба в артилеристах стала більш актуальною. Вони пройшли відповідне навчання і тепер знаходяться тут.
Олександр, військовослужбовець Національної поліції:
Ми постійно перебуваємо в процесі навчання. Є досвідчені колеги, які не тільки допомагають, але й направляють та коригують наші дії. Ми працюємо в тісній співпраці, адже ми - одна команда. Робота в артилерії вимагає глибоких знань математики, з якою потрібно бути на "ти".
Максим, представник Національної поліції України:
Розпочав свою діяльність підрозділ патрульної поліції "Хижак". Надійшла пропозиція пройти навчання, після якого можна було б працювати в зоні активних бойових дій. Так я успішно завершив курс навчання.
І воює. Рік був навідником гармати, тобто особисто націлював гаубицю. Сьогодні він координує наведення всього розрахунку.
- Сань, настройка 275, рівень залишається незмінним - готові до пострілу, як зрозумів? - Готовий до пострілу, зрозумів. Плюс. Постріл пішов. - Чудово, підходьте.
Чоловіки іноді жартують, називаючи себе артилеристами-початківцями. Проте насправді вони вже є командою з чималим досвідом.
Богдан, представник Національної поліції України:
- Ми там стояли за Часовим Яром і відбивали наступ противника. І тоді ми потрапляли навіть по БМП. Ну, тобто працювали по техніці й попадали по техніці. Прям по самій, так. - А ви рахували, скільки ви снарядів випустили? - Там? Ні, взагалі. - Ну, це сотні? Тисячі? - Ні, не тисячі, але сотні.
Богдан колись виконував обов'язки патрульного, а тепер займається зарядкою гаубиць.
Богдан, представник Національної поліції України:
Ситуації бувають різні, і все залежить від темпу нашої діяльності. Іноді ми могли здійснити лише 4-5 пострілів за день, і при цьому не піддавалися атакуванню. А в деяких випадках траплялося, що за 30-40 хвилин ми робили 17 пострілів, і за цей час на нашу позицію прилітало 17 снарядів з інтервалом у дві хвилини. Такі моменти також мали місце.
Проте сьогодні з позицій арти нічого не прибуває. Лише відлітає.
Невдовзі погода починає псуватися. Затягує довгий дощ. Але робота гармашів не припиняється.
Павло, військовослужбовець Національної поліції:
Існують специфічні умови роботи під час поганої погоди. Ми уникаємо використання фугасів, оскільки їхній детонатор дуже чутливий і може спрацювати навіть під час дощу. Вітер і дощ впливають на траєкторію польоту снарядів. - А що з дронами? - Дрони виконують важливу функцію, вони продовжують літати і фіксувати ситуацію, тому ми намагаємося швидко виконати завдання і сховатися в укритті.
А після цього знову приховування. Потім чергова серія вистрілів. І знову необхідність сховатися в бліндажі. Це справжній фронтовий ритм для арти. Так триває до пізнього вечора. Іноді над головою пролітають снаряди, видаючи свій пронизливий свист.
І знову нас забирають з позицій у темряві на броньовику. Фронтове життя триває далі. Вогонь, маскування, вогонь.
