Медіаграмотність: як захист від інформаційних загроз. Основні тези конференції "Стійкі разом: розвиток медіаграмотності в Україні"

Більше ста учасників взяли участь у дискусії, присвяченій впливу медіаграмотності на національну безпеку. Вони розглянули важливість цієї навички для зміцнення суспільства у боротьбі з дезінформацією, а також обговорили, яку роль медіа відіграють у розвитку критичного мислення громадян.

У часи війни, коли ворожа дезінформація стає серйозною загрозою для суспільної стійкості, надзвичайно важливо об'єднати зусилля для підвищення медіаграмотності серед українців. Які кроки слід вжити для покращення співпраці між медіапрофесіоналами, громадським сектором та державними органами? Це питання стало центральним під час конференції "Стійкі разом: розвиток медіаграмотності в Україні", що відбулася в Києві на честь відкриття Глобального тижня медіа- та інформаційної грамотності.

Під час конференції учасники вели дискусії щодо шляхів підвищення обізнаності в медіа, інноваційних підходів до навчання критичного мислення, значення міжнародних партнерів у захисті інформаційного середовища України, а також використання штучного інтелекту для покращення можливостей виявлення дезінформації.

Одна з панельних дискусій конференції була присвячена тому, як медіаграмотність, протидія дезінформації та стратегічні комунікації пов'язані між собою. Директорка департаменту інформаційної політики та інформаційної безпеки Міністерства культури та стратегічних комунікацій (МКСК) Ганна Красноступ, керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей, керівниця з комунікацій групи проєктів кризового реагування ПРООН в Україні Валентина Аксьонова й авторка фактчекерського проєкту "НотаЄнота" Альона Романюк обмінялися думками про те, як стейкхолдери можуть краще співпрацювати між собою у цій сфері.

Ганна Красноступ, Валентина Аксьонова, Ігор Соловей та Альона Романюк

Медіаграмотність займає ключове місце в державній інформаційній політиці України. Про це заявила Ганна Красноступ, директорка департаменту інформполітики та інформаційної безпеки МКСК, під час свого виступу. Вона підкреслила, що Міністерство культури та інформаційної політики було визначено як головний орган виконавчої влади, що відповідає за формування державної політики в галузі медіа, включаючи впровадження медіаграмотності. У складі міністерства функціонує Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, в рамках якого реалізується "Школа Страткому та інформаційної безпеки", а також національний проект з медіаграмотності "Фільтр" і ряд інших партнерських ініціатив. Крім того, міністерство уклало угоду з Міністерством освіти і науки України для інтеграції медіаграмотності в освітні програми.

"Навички медіаграмотності слугують нашими захисними засобами, які допомагають нам залишатися стійкими в умовах інформаційних викликів. Процес їхнього освоєння повинен бути постійним і включати всі верстви суспільства, адже інформаційний ландшафт змінюється дуже швидко. Неперевершена важливість колективних зусиль у цьому контексті не підлягає сумніву, адже тільки об'єднавши наші знання та досвід, ми зможемо ефективно протистояти маніпуляціям і дезінформації", -- зазначила представниця МКСК.

Керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей розповів про методи боротьби з ворожою дезінформацією, яка, за його словами, перетворилася на потужний інструмент маніпуляції громадською думкою, створення альтернативної реальності та підриву довіри до державних інституцій України.

Ця боротьба є комплексною і містить, зокрема, фактчекінг (який роблять фактчекери як із державних органів, так і з громадських організацій), дотримання представниками медіа журналістських стандартів і підвищення рівня медіаграмотності людей. Також до неї входить проведення різноманітних інформаційних кампаній і дотримання політики єдиного голосу.

"Для аналізу впливу іноземних інформаційних кампаній на українське суспільство в нашому Центрі ми використовуємо методологію FIMI — Foreign Information Manipulation and Interference. Цей підхід дозволяє нам ефективно виявляти загрози і адекватно на них реагувати. Використовуючи цю методику, ми провели кілька розслідувань, одне з яких стосується телеграм-каналу "НачШтабу", який здійснював спостереження за Силами оборони України. Ми з'ясували, що цей ресурс має зв'язки з військовою розвідкою Росії, розповсюджує російські пропагандистські матеріали і під виглядом українського військового каналу збирає інформацію, що є військовою таємницею", — зазначив Ігор Соловей.

Ще одне дослідження Центру, за словами його керівника, стосувалось інформаційних атак із боку ворога на представників військово-політичного керівництва України. У співпраці з Державним управлінням охорони фахівці Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки дослідили, як російська пропаганда атакувала першу леді Олену Зеленську. Це дослідження ще буде презентовано, пообіцяв Соловей.

Він знову підкреслив, що дезінформація намагається знизити стійкість українського суспільства в умовах війни, у той час як основним засобом зміцнення цієї стійкості є стратегічні комунікації. По-перше, вони формують уявлення громадськості про різні явища та проблеми, а по-друге, сприяють мобілізації людей для вирішення актуальних питань.

Медіаграмотність, у свою чергу, є важливим доповненням до стратегічних комунікацій у боротьбі з дезінформацією. Як зазначає Соловей: "Стратегічні комунікації та медіаграмотність – це дві складові, які взаємно підсилюють інформаційну стійкість. Якщо стратегічні комунікації спрямовані на надання суспільству достовірної інформації, то медіаграмотність допомагає людям критично оцінювати отримані відомості та уникати маніпуляцій. Така синергія є особливо важливою в умовах постійного інформаційного тиску з боку ворога та його союзників. Комбінація цих складових дозволяє Україні витримувати виклики інформаційної війни".

Ігор Соловей також поділився інформацією про діяльність "Школи Страткому та інформаційної безпеки". Основна мета цієї ініціативи – навчання державних службовців, спеціалістів з комунікацій у державних установах та представників органів місцевого самоврядування.

З початку 2022 року до вересня 2024-го у "Школі Страткому" відбулося близько 200 тренінгів, в яких взяли участь понад 1700 людей. Для проведення цих заходів були створені навчально-методичні матеріали, зокрема посібник "Гібридна війна Росії проти України: як здобути перемогу на інформаційному фронті" та брошура "10 основних принципів стратегічних комунікацій". Наразі готується англійський переклад посібника, що охоплює теми протидії дезінформації, фактчекінгу, розробки комунікаційних кампаній, кризових комунікацій, а також впровадження штучного інтелекту в діяльність комунікаційників.

"Наші ініціативи інтегровані в проект рішення Головнокомандувача Збройних сил, що стосується підготовки державних службовців до реагування на кризові ситуації в інформаційній сфері," -- зазначив Соловей.

Керівниця з комунікацій групи проєктів кризового реагування ПРООН в Україні Валентина Аксьонова повідомила, що за 2023 рік в Україні зареєстровано понад 13 тисяч інформаційних загроз. Це лише ті випадки, які були зафіксовані офіційно. Експертка зазначила, що національний проект з медіаграмотності "Фільтр" був започаткований ще до початку повномасштабного вторгнення, що свідчить про те, що протидія зовнішнім інформаційним атакам стала для України важливим пріоритетом задовго до цього. "Таким чином, ми бачимо стратегічний підхід з боку держави. Це надзвичайно важливо, оскільки загрози не зникнуть, і нові будуть з'являтися постійно. Ми прагнемо зосередитися на тих аспектах, які допоможуть українському народу стати більш стійким, зокрема, у боротьбі з інформаційними загрозами," - підкреслила вона.

Валентина Аксьонова, розкриваючи діяльність Програми розвитку ООН в Україні щодо зміцнення стійкості української громади та держави, підкреслила, що в організації вважають медіаграмотність невід'ємною складовою стратегічних комунікацій.

"Неможливо розглядати медіаграмотність і стратегічні комунікації окремо. Наша діяльність є комплексною, і ми прагнемо підтримувати державу, громадянське суспільство та народ України, спираючись на три основні складові: навчання розпізнаванню дезінформації, покращення медіаграмотності населення та розвиток стратегічних комунікацій", -- зазначила Валентина Аксьонова.

За її словами, ПРООН в Україні підтримала згадувані тренінги зі стратегічних комунікацій для держслужбовців, оскільки там вважають, що ті, хто дотичний до надання людям інформації, насамперед повинен мати високий рівень медіаграмотності. Разом із тим, на загальному рівні, сказала Аксьонова, відчувається потреба в медіаосвіті впродовж усього життя з навчальними можливостями для всіх вікових категорій: "Бачимо, як люди активно брали участь у Національному тесті з медіаграмотності. Це говорить про те, що українці не залишаються байдужими до цих питань і прагнуть бути сильнішими, протидіяти загрозам, володіти засобами захисту від впливу дезінформації, фейків і маніпуляцій. Тому забезпечення безперервного навчання є дуже важливим".

Фактчекінговий проєкт "Нота Єнота" зосереджується на навчанні людей критичному мисленню та вмінню виявляти дезінформацію, фейки та маніпуляції в інформаційному середовищі. Авторка проєкту, Альона Романюк, відкрила свій виступ зауваженням, що спростування фейків є найменш ефективним методом боротьби з ними, оскільки це не може зупинити їхнє подальше поширення.

"Неможливо спростувати неправду, не озвучивши її хоча б один раз. Це справді серйозна проблема. Безумовно, фактчекінг є важливим, як і роль фактчекерів. Однак вірити, що фактчекінг здатен вирішити всі наші проблеми, лише навчаючи людей перевіряти інформацію, -- це хибне уявлення," -- зазначає Романюк.

За її словами, не всю дезінформацію потрібно спростовувати. Якщо фейк побачила невелика кількість людей, то не потрібно його популяризувати спростуванням.

Ігор Соловей поділився своїм баченням щодо вирішення цієї проблеми в Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки: "Ми не намагаємося спростовувати всі дезінформаційні повідомлення. Наша стратегія полягає в аналізі рівня їх поширення, після чого здійснюємо дебанкінг. Чому це важливо? Адже спростування повинно залишатися в інтернет-просторі, оскільки з часом дослідники почнуть шукати правду, і історія повинна це зафіксувати".

Згідно з Альоною Романюк, інформаційні атаки противника — такі як дезінформація, фейки та маніпуляції — з'являються у місцях, де існує інформаційний вакуум. Будь-яка актуальна проблема, щодо якої бракує повноцінної офіційної інформації, чи то перебої з електропостачанням, чи загострення бойових дій, стає мішенню для Росії, яка намагається використовувати це для розповсюдження неправдивих відомостей. Тому, на думку фактчекерки, стратегічна комунікація з боку держави є надзвичайно важливою. Вона повинна бути узгоджена між усіма органами влади та ґрунтуватися на достовірних даних. Одночасно, велику роль відіграє медіаграмотність, а також високий рівень загальної освіченості та критичного мислення населення.

"Чи згадуєте ви, як під час пандемії люди масово скуповували антибіотики в аптеках? І хоча в шкільній програмі є базові знання з біології, які показують, що антибіотики не здатні лікувати вірусні інфекції, а лише бактеріальні, важливо розуміти цю різницю. Саме тому необхідно впроваджувати медіаграмотність у навчальний процес, адже критичне мислення є складовою освіти на протязі всього життя," – підкреслила Альона Романюк.

Окрім цього, медіа суттєво впливають на розвиток критичного мислення у суспільстві. Цій важливій темі була відведена спеціальна панель на форумі, де учасники обговорювали, яким чином медіа можуть інноваційно сприяти підвищенню медіа- та інформаційної грамотності, розвінчувати міфи, пов’язані з історією та політикою, а також боротися з дезінформацією.

Член правління Суспільного Дмитро Хоркін розповів, як загальнонаціональному мовнику вдається достукатися до тих людей, які не надто перебірливі у споживанні інформації. Зокрема Суспільне другий рік поспіль долучається до проведення Всеукраїнського уроку з медіаграмотності, який транслюватиме на своїх ресурсах 7 листопада 2024 року.

Олена Тараненко та Дмитро Хоркін

Окрім того, у Суспільного є ряд ініціатив, які доступно пояснюють великій аудиторії, як перевіряти факти, уникати клікбейтних заголовків, а також ідентифікувати ботів і тролів.

«По-перше, ми створюємо медіа-контент, який відповідає журналістським стандартам та принципам медіаграмотності. По-друге, ми постійно працюємо над покращенням своїх навичок критичного мислення та вміння розпізнавати фальшиві новини. І по-третє, ми навчаємо нашу аудиторію основам інформаційної гігієни», -- зазначив Хоркін.

Цей процес відбувається ненав’язливо, без прямих заяв на кшталт "Тепер ми навчимо вас медіаграмотності". Зокрема, він реалізується через численні документальні проєкти, що направлені на спростування історичних міфів і пропагандистських стереотипів. "Ми уникаємо зверхнього і дидактичного підходу. Наше завдання — спонукати людину до пошуку доказів і підтверджень, коли виникають сумніви щодо правдивості інформації, а також заохотити її до самостійних висновків", — зазначив представник правління Суспільного.

Директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк розповіла про негативні тренди в медіа. "Перший із них -- драматизація. Я б не назвала це дезінформацією, але чим далі, тим більше драми у заголовках. І мені шкода, що цим зловживають не лише таблоїди, а й навіть якісні медіа. Друга загроза -- це штучний інтелект. З одного боку, він полегшує роботу редакторів, але його застосовують і ті, хто вимагає гроші у людей, і ворог у своїх інформаційних атаках і впливах. Ми вже бачимо, як для цього використовують генеративні зображення", -- сказала Романюк.

Ще один негативний аспект, на який вказує вона, — це імітація журналістської діяльності. "Якщо ми зараз звернемо увагу на новинні стрічки деяких онлайн-ЗМІ, то можна помітити, що вони на 90%, а в окремих випадках і на 100%, складаються з перепостів", — зазначає вона. При цьому не можна знайти альтернативні погляди, експертні думки чи посилання на первинні джерела. Директорка ІМІ підкреслила, що основною метою журналістів є реагування на суспільні потреби, пошук та перевірка інформації та її джерел. Якісна журналістика, за її словами, в першу чергу, полягає в наданні ексклюзивних матеріалів. Наслідками ж імітації журналістики стає заплутаність та дезорієнтація аудиторії.

Четвертий тренд — це нечесна конкуренція між телеграм-каналами та традиційними медіа. "Телеграм-канали характеризуються відсутністю прозорості і можуть публікувати інформацію про наслідки обстрілів практично миттєво. Натомість медіа працюють в рамках чітких регуляцій Національної ради, дотримуються певного часу для оприлюднення новин про наслідки обстрілів і мають виконувати вимоги щодо реклами. Це створює дисбаланс у аудиторії, яка все більше переходить від якісних медіа до телеграм-каналів", — зазначила експертка.

Своєю чергою, Аделін Гулін, виконувачка обов'язків керівника відділу "Медіа- та інформаційна грамотність" ЮНЕСКО, розповіла про те, що медіа вже давно не є єдиним джерелом інформації, яка розповсюджується в суспільних інтересах.

"Сьогодні ми спостерігаємо за падінням довіри до традиційних журналістських практик та збільшенням впливу контент-кріейторів у соціальних мережах, таких як Телеграм, Ютуб, ТікТок та інші платформи. Ці нові голоси активно формують громадський дискурс навколо важливих суспільних питань, таких як вибори, збройні конфлікти, екологічні виклики тощо", -- зазначила представниця ЮНЕСКО.

У таких обставинах, зазначає вона, медіа повинні забезпечувати свою аудиторію знаннями про медіаграмотність та сприяти розвитку критичного мислення. Вони також мають навчати людей розрізняти контент, створений на загальнодоступних інформаційних платформах, і журналістику, яка дотримується професійних стандартів, медійної етики, залучає експертні думки, перевіряє джерела інформації та проводить фактчекінг.

За словами представниці ЮНЕСКО, держави-члени ООН погодилися на важливість впровадження медіаграмотності в освітні програми шкіл. Вони взяли на себе зобов'язання додати медіаграмотність та цифрові навички до навчальних планів. Остаточне рішення щодо цього буде ухвалено під час весняного саміту ООН, повідомила Аделін Гулін. Проте наразі лише обмежена кількість країн вже включила медіаграмотність до своїх шкільних курсів. Тому, за її словами, засоби масової інформації та організації громадянського суспільства грають вирішальну роль у підвищенні рівня медіаграмотності серед населення різних країн. Вона також зазначила, що ЮНЕСКО працює над розробкою навчальної програми, щоб підтримати медіа в реалізації проєктів з медіаграмотності.

Дмитро Хільченко, директор проєктів Zinc Network, поділився своїм поглядом на медіаграмотність як на продукт, який варто просувати та реалізовувати. "Наприклад, під час нещодавнього загальнонаціонального тестування з медіаграмотності ми вперше змогли вийти за рамки "інформаційної бульбашки". Це стало можливим завдяки вдалому поясненню користі тесту для людей, а також важливості його проходження в умовах війни. Чіткий меседж став вигідним для всіх", -- зазначив Хільченко.

Експерти та організації, що займаються цією тематикою, зазначив він, здобули досвід у створенні нішевих продуктів — видаючи посібники, організовуючи тренінги та розробляючи курси з медіаграмотності. Проте бракує простих і масштабних ініціатив, які б могли зацікавити широку аудиторію: "Суспільство повинно усвідомити та прийняти, що медіаграмотність і інформаційна гігієна — це невід'ємна частина повсякденного життя. Тому нам потрібні більше загальнонаціональних кампаній, подібних до тесту з медіаграмотності, які б єднали людей навколо цієї важливої проблеми".

Як медіаграмотність можна доносити до широкої аудиторії, пояснив на прикладі програми зі спростування ворожої дезінформації, що почала виходити в ефірі "Українського радіо" з перших днів повномасштабного вторгнення, програмний директор ГО "Детектор медіа" Вадим Міський. Слухачі повідомляють, що з програми, яка раніше називалась "Русскій фейк: стукіт з дна", а зараз -- "Фейк Контроль", отримують теми для своїх розмов. Тобто знання, отримані про черговий фейк, і аргументи про його невідповідність дійсності люди передають своїм родичам, сусідам, односельцям і так далі. Крім того, дослідження, проведене InfoSapiens, показало, що цей проєкт -- один із брендоутворювальних, який асоціюється в слухачів з "Українським радіо".

У "Детекторі медіа" існує свого роду лабораторія форматів. Найбільш відомою є програма на "Українському радіо", адже її трансляція охоплює всю територію України. Однак не можна не згадати про проєкт "Ньюспалм" Юрка Космини, який успішно функціонує вже понад п'ять років і виходить на ряді регіональних медіа. Цей проєкт сприяє розвитку критичного мислення, досліджуючи та аналізуючи дезорієнтаційні теми в медіапейзаже, які можуть відволікати увагу або ж розповсюджувати пропаганду. Також на YouTube-каналі 24 каналу реалізується проєкт "Локшину замовляли?", який націлений на залучення старшої аудиторії. Завдяки великій кількості підписників, ми вирішили розпочати співпрацю з ними, -- поділився Вадим Міський. Він також зазначив, що громадська організація відкрита до партнерства з іншими медіа для створення проєктів з медіаграмотності, враховуючи потреби їхніх цільових груп.

Міський сказав, що важливі саме довготривалі проєкти, адже короткотривалі не мають системного впливу. Також потрібно зосереджуватися не лише на розвінчуванні фейків, а й на поясненні логіки російської дезінформації, щоб людина надалі могла її виявити сама.

"Необхідні медіаініціативи, що поєднують медіаграмотність з більш широкими темами, такими як історія та документальні фільми. Це повинні бути проєкти, які надихають людей на подальший розвиток і в позитивному ключі захоплюють їх медіаграмотністю," – зазначив директор ГО "Детектор медіа".

Менеджерка з розвитку потенціалу IREX в Україні, Олена Тараненко, акцентувала увагу на запитах та потребах цільової аудиторії медійних проєктів. Вона повідомила, що організація провела дослідження, метою якого було з'ясувати психоемоційний стан учнів та вчителів українських шкіл. Результати виявилися досить тривожними. Одним з виявлених аспектів є істотний, переважно негативний вплив медіаконтенту на емоційний стан людей. Якщо в 2023 році про це зазначала більше ніж половина респондентів, то в 2024 році ця цифра зросла до понад 70%. До того ж, 90% педагогів відзначають, що відчувають інформаційне перевантаження. Коли їх запитали про методи захисту від цього, більшість учасників опитування вказали на спроби обмежити споживання медійної інформації.

"Таким чином, ми виявили, що люди все більше уникають новин та медіа-контенту. Це стало поштовхом для запуску нової освітньої програми в сфері медіа 'Протидія медіатравмі', -- зазначила Тараненко."

Окрім цього, вона зазначила, що найближчим часом буде представлено посібник під назвою "7 кроків до здорового медіаспоживання під час війни". Цей ресурс створено в рамках проєкту "Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність в освіті", який спрямований на боротьбу з медіатравмуванням.

Оксана Мороз, Вадим Міський та Оксана Романюк

Отже, завдання, яке виникло перед медіа на початку масштабного вторгнення, спочатку можна було охарактеризувати як складне, але тепер, на третьому році великої війни, воно стало ще більш багатогранним. Окрім своїх основних ролей у сфері інформації та освіти, медіа також повинні виконувати підтримувальну функцію. Це питання потребує глибоких роздумів, -- підсумувала засновниця ініціативи з інформаційної гігієни "Як не стати овочем" Оксана Мороз, що модерувала панель.

Также ознакомьтесь с: