Коваленко: оновлення стратегії Збройних сил України у 2024 році пришвидшить виснаження російських окупаційних військ. Вплив Курської операції.

Наступу Сил оборони України в Курській області РФ, що розпочався 6 серпня, ніхто не очікував - як і тих результатів, які він продемонстрував. Операція в російському прикордонні змінює стратегію СОУ на 2024 рік із оборонного характеру на оборонно-наступальний. Але як це може вплинути на перебіг бойових дій загалом? Чого більше - користі чи шкоди - від такої зміни стратегії?

Перш ніж зануритися у детальний аналіз цього питання, варто зазначити, що в грудні 2023 року я опублікував матеріал, де розглядав стратегію СОУ на 2024 рік.

Я підкреслив, що головною стратегією СОУ стане оборонна тактика, спрямована на максимальне виснаження противника, без акценту на конкретні території, але з особливою увагою до збільшення втрат серед російських окупаційних військ. Водночас я не виключав і можливості наступальних операцій.

Зробіть унікальним текст: Слово в слово:

"Я не намагався цим текстом сказати, що в найближчій перспективі СОУ не зможуть наступати, а тільки виснажуватимуть ворога. Ні. У нас будуть лише оборонні плацдарми, Донецька область, Лимано-Куп'янська вісь, частково Запорізька область. Так, деякі позиції і локації ми змушені будемо залишати - і це теж слід приймати адекватно, без паніки та депресії. Але є плацдарми, де цілком може розширюватися наша присутність, яка поступово вимальовується в перспективу. Реальну і цілком відчутну".

Отже, чи було впроваджено оборонну стратегію у 2024 році та яким є рівень її ефективності?

Стратегія захисту та знищення сил противника

У серпні 2024 року можна стверджувати, що оборонна стратегія досягла своєї повної реалізації.

У російських окупантів є лише один активний напрямок - Торецько-Покровський, де вони можуть здійснювати стабільний наступ. На цьому напрямку сконцентровано дві групи військ - "Юг" та "Центр", проте результати їх просування мінімальні, враховуючи таку концентрацію сил. Хтось може стверджувати, що просування угруповання чисельністю понад 100 тисяч військових на відстань 35 кілометрів за рік - це приклад успішної наступальної кампанії?

Захоплення територій окупантами супроводжується величезними втратами. У 2024 році було зафіксовано небачену кількість втрат, що стосуються як особового складу, так і техніки. Втрати артилерії, автотранспорту, спеціальної техніки та засобів протиповітряної оборони досягли рекордних рівнів.

У Росії почали з'являтися труднощі з відшкодуванням щомісячних втрат у військовій техніці. Російські представники та запити з проханням придбати радянську та російську техніку були надіслані до різних країн, де така техніка є в наявності. Як підтвердження серйозності ситуації, відбувся особистий візит Путіна до Північної Кореї.

Неодноразово зазначалося, що активні бойові дії у 2024 році для Росії нагадують ризиковану гру ва-банк, яка може призвести до повного виснаження ресурсів у 2025 році.

Згідно з інформацією Генерального штабу Збройних сил України, з 1 січня по 31 липня 2024 року російські окупаційні війська зазнали наступних втрат:

Зменшення сили супротивника шляхом збільшення співвідношення втрат, що відрізнялося в кілька разів, здійснювалося ефективно. Проте в серпні 2024 року розпочався новий, непередбачуваний етап, де виснаження відбувається через зміну співвідношення контрольованих територій.

Курська операція

Операція Сил Оборони України на російському прикордонні стала несподіванкою для багатьох, а оцінити її результати виявилося так само непросто.

Головною критикою цієї операції було те, що спрямовані на її виконання ресурси можна було надіслати для контрнаступу на Донбасі.

Відразу зазначу: той, хто вважає, що засоби та сили, задіяні в Курській операції, можна було б ефективно застосувати для успішного контрнаступу на Донбасі з метою звільнення понад 1200 квадратних кілометрів території, значно відстає від розуміння військової стратегії.

Розміщення підрозділів Сил оборони України в Курській області не вплинуло б на ситуацію на Донбасі. Це лише розтягнуло б наступальні операції Російських окупаційних військ, змушуючи їх розподіляти ресурси на декілька напрямків. Однак це не змогло б зупинити їхній наступ або дозволити українським силам перейти в контрнаступ.

Фактично, Курська група Сил оборони України на Донбасі змогла затримати окупантів на кілька тижнів, але це все. Що ж ми можемо сказати про ситуацію в Курську?

Повний крах прикордонної логістики, зокрема залізничного сполучення в Бєлгородській області. З низки інших напрямків командування російських окупаційних військ неохоче, але все ж розпочало передислокацію підрозділів, і цей процес лише набирає обертів, оскільки стабілізувати ситуацію їм поки не вдається. Під контроль Збройних Сил України перейшло понад 1200 км² Курської області, а з урахуванням ізоляції Глушковського району ця площа може найближчим часом перевищити 1500 км². Додатково до цього - полонені, поповнення обмінного фонду тощо.

Чи змогли б СОУ досягти таких результатів на Донбасі за 2 тижні? Ні.

Але що цікаво. Фактично, відкривши Курський напрямок, захисники України перейшли у наступ і стратегія 2024 року трансформувалася не лише в оборонно-наступальну, а й обзавелася ще одним параметром під час виміру виснаження ворога - територіальним. Пояснюю.

За два тижні операції СОУ взяли під контроль понад 1200 км² Курської області - це більше, ніж РОВ окупували українські території. До кінця цього тижня, на початок наступного в офіційній звітності може фігурувати цифра понад 1500 км². На мій погляд, до позначки на місяць, до 6 вересня, контрольована площа Курської області перевищить 2000 км², а цілком реалістичним підсумком операції може стати позначка 4000 км². Тобто співвідношення контролю РОВ та СОУ складе 1 до 4 км².

І це не тільки показник переговорної перспективи по територіях, наприклад, малоймовірному, але все-таки гіпотетичному обміну, а й вимушений фактор виснаження РОВ. Адже стабілізація лінії боєзіткнень на 1200, 1500, 2000 або навіть 4000 км² вимагає кардинально різного ресурсу, не кажучи вже про ідею контрудару.

Іншими словами, неминуче відтягування сил і ресурсів супротивника до Курської області, ослаблення окремих секторів фронту та сумнівна ефективність стабілізаційних заходів у регіоні враховуючи значно швидше розширення зони контролю СОУ, ніж надходження підкріплень РОВ.

На сьогодні, для утримання стабільності на лінії зіткнень у Курській області, російським окупаційним силам необхідно зосередити понад 30 тисяч військовослужбовців. Якщо площа контрольованої території зростатиме, відповідно зростатиме й кількість необхідних військ.

Висновки

Імовірність того, що тактика Сил оборони України у 2024 році може від оборонної перейти в контрнаступальну, була невелика, але була. Однак ніхто не очікував, що перехід буде настільки кардинальним, і свої плоди він уже як дає, так і даватиме.

Поки в зоні бойових дій на території України оборонні сили СОУ продовжують виснажувати противника за планом, у Курській області цей процес набуває зовсім іншого, унікального вияву.

Власне, поряд із механізованим виснаженням, яке стало б невідворотним для РОВ у 2024 році, постає питання територіального формату. Це, зокрема, зачіпає можливості окупаційних військ у зоні конфлікту, а також передбачає зростання втрат, розподіл ресурсів та прискорення процесу виснаження.

Наступальна операція РОВ у 2024 році завершилася гучним провалом!