Княжицький аналізує український патріотизм як зразок європейського патріотизму | Еспресо

Розпочну з ідеї, яка в Україні є досить очевидною, проте, на жаль, рідше обговорюється в інших європейських державах: патріотизм нового покоління в Європі формуються на полях битв російсько-української війни.

Ця оцінка має дві сторони: позитивну та негативну. Позитивна сторона полягає в тому, що українські військові, волонтери, рятувальники, медики та всі громадяни України є патріотами Європи. Це рівноцінно їхньому патріотизму щодо своєї країни та нації.

Оскільки Україна є частиною Європи.

Ми з гордістю наголошуємо, що Герої Небесної Сотні - це перші європейці, які в гарячу зиму 2014 року віддали своє життя за прапор України та прапор Європейського Союзу. Так само як сьогодні наші воїни проливають кров за Україну та об'єднану Європу.

Ці слова мають глибоке значення, адже ми чітко розуміємо, що без членства України в ЄС і НАТО українці ніколи не відчуватимуть справжньої безпеки. Росія постійно прагне загарбати нашу свободу та території, намагаючись знищити нас. Це істина, яка залишається незмінною, незалежно від того, в якій формі проявляється Росія — будь то біла, червона, путінська чи якась інша в майбутньому.

"Україна - це не Росія" - під такою назвою один з президентів України опублікував свою книгу, прагнучи донести до росіян і їхніх лідерів думки про нашу ідентичність. Проте, він не зміг знайти спільну мову, адже протягом останніх 400 років Росія завжди реагувала агресією, коли ми намагалися відстоювати своє право на незалежність і європейську приналежність.

Зворотна, негативна сторона тези про патріотизм майбутнього, який зароджується в Україні - це неприхована мета путінської Росії - знищити саму Європу. Як антитезу того, що російські імперіалісти вважають за фундамент "російськості", тобто її духу, призначення і глобальної - як вони вважають - місії "святої Русі".

Весь цей мікс слов'янофільства, русофільства та більшовицьких ідей Путін представив своєму народу як фундамент для створення нової імперії. Після двох з половиною років масштабної війни проти України стає очевидним, що концепція "русского мира" міцно закріпилась у свідомості росіян. І єдиний шлях змінити цю ситуацію — це перемога наших Збройних сил на фронті.

Додатково зверніть увагу: Держави НАТО повинні перехоплювати російські ракети в небі над Україною.

Путін заявляє, що його вторгнення в Україну стало необхідним кроком, оскільки вважає Україну "анти-Росією". При цьому він стверджує, що сама Росія є антиподом України та Європи. Таким чином, він подає ситуацію як: "або ми їх знищимо, або вони знищать нас", підкреслюючи, що альтернативи не існує.

Увесь арсенал застарілих ідей, що їх представляє Путін, слугує для згуртування його агентів, прихильників та тих, хто загалом відчуває антипатію до сучасного демократичного Заходу. Це виявляється досить ефективним, якщо проаналізувати результати виборів у різних європейських країнах, зокрема, в двох східних землях Німеччини.

Прихильники путінського режиму залишаються вірними своїм поглядам, незважаючи на те, що Росія суперечить основам консервативних цінностей.

Свободу замінило поневолення, гідність - приниження, справедливість - олігархічна система, яка трансформується в спадкову псевдоаристократію.

Служіння Хористові в найвищій церкві поступилося місцем служінню державі та її авторитарному лідерові, а також оголошенню "священною" війни геноцидного характеру проти сусідньої країни.

Поширення ідеї "традиційних цінностей" призводить до мільйона абортів щорічно та істотного зниження і без того невисоких рівнів відвідування православних церков.

Щоб зрозуміти справжню цінність Європи, варто звернути погляд на те, якою стала путінська Росія – це і є фундамент тих цінностей, на яких базується українська стійкість у боротьбі проти російської агресії.

Чи така декларація означає відсутність розуміння проблем, з якими стикаються народи країн-членів ЄС? Звичайно, не означає, бо ми багато чого розуміємо, а мільйони наших земляків уже акліматизувалися у Європі.

Наш досвід кардинально відрізняється - ми повертаємося до європейської родини з реальності, до якої прагнуть ті, хто не визнає значення об'єднаної Європи. І ми рішуче стверджуємо, що цей світ є жахливим.

Інше кардинальне запитання: чи існує українська модель патріотизму, яка може служити моделлю для всієї Європи, особливо в контексті поглиблення інтеграційних процесів в ЄС?

Розпочну свою відповідь із зауваження, що обставини, в яких опинилися українці, поставили під випробування основоположні цінності нашого існування. Серед них — патріотизм та готовність віддати все найдорожче заради родини, співвітчизників і, не в останню чергу, заради рідної землі.

Коли стаєш віч-на-віч з ворогом, тоді все зайве відходить на задній план.

Читайте також: Могила Гете і примари "руского міра"

Український патріот – це особа, яка усвідомлює, що Україна, як частина Європи, є простором для свободи, що відкриває можливості для саморозвитку та розвитку громади, до якої ми належимо. Водночас, свобода несе в собі відповідальність, а не право на безмежну безвідповідальність. Моя свобода завершується в момент, коли починається ваша, і навпаки.

Український патріот – це особа, що підтримує демократію, повагу до прав людини та верховенство закону. Він не оцінює патріотизм інших за кольором шкіри, мовою, етнічним походженням, релігійними переконаннями чи політичними поглядами.

Наш президент має єврейське походження, міністр оборони - представляє кримськотатарський народ, а головнокомандувач - генерал, який походить з російської родини. Чи можна вважати їх менш патріотичними, ніж "чистокровні українці"?

Запитання риторичне. Так само зрозумілим є те, що чим хтось більше любить свій регіон, свою "малу батьківщину", з тим більшою відданістю боротиметься за свободу Батьківщини "великої".

Україна вражає своєю різноманітністю та силою. Серед наших захисників можна знайти представників ЛГБТ-спільноти, екоактивістів, а також шанувальників IT-технологій та штучного інтелекту. У нашій країні активно працюють капелани православної, греко-католицької, римо-католицької та протестантської конфесій. За мир і перемогу в Україні спільно моляться як рабини, так і мулли.

Звичайно, ми не ідеальні та не ідеальні відносини в нашому суспільстві. Але такими, якими ми є, ми встояли перед російською навалою і ми неодмінно переможемо.

Джерело

Про автора. Микола Княжицький — український журналіст та народний депутат.