Фактчекінг – це не лише просте маркування на зразок "фейкове / не фейкове".
На що слід зосередитися журналісту, який прагне навчитись спростовувати неправду.
Марта Ониськів, наставниця Агенції "Або", для ДМ.
84% учасників останнього опитування USAID-Internews знають про існування дезінформаційних матеріалів. Більшість думає, що може їх розрізнити. Проте тільки 8% респондентів зуміли відрізнити правду від брехні. Загалом 57% опитаних не сприймають дезінформацію нагальною проблемою.
З початком повномасштабного вторгнення через виснаження українська аудиторія почала гірше фільтрувати інформацію. Так сказала Оксана Мороз, засновниця ініціативи "Як не стати овочем": "Якщо вночі ваше місто перенесло чергову атаку, то на ранок ви не будете в силі адекватно аналізувати інформацію".
Ще однією причиною такої статистики є те, що ми живемо в період трансформації. Оксана пояснює це наступним чином: "Сьогодні ми спостерігаємо, як ера аналогових технологій поступається місцем цифровим. Я завжди порівнюю це з тим часом, коли з’явилися автомобілі, але ще не існувало системи дорожніх знаків. Зростання кількості дорожньо-транспортних пригод призвело до необхідності розробки правил безпеки та їх контролю". Тобто, на даний момент, ми лише починаємо формувати основи інформаційної безпеки.
Поширене невміння розрізняти правду від неправди пов’язане з любов’ю людей до чуток, теорій змови та емоцій. "Багато хто обирає анонімні телеграм-канали, які пропонують 'інсайди', супроводжуючи їх знаками оклику, блискавками чи вогняними емодзі, і публікують інформацію миттєво. Такі новини викликають резонанс і надають відчуття доступу до якихось таємничих знань", — коментує Валерія Степанюк, заступниця керівниці проєкту фактчекінгу VoxCheck.
Вона зазначила, що рівень інформаційної гігієни серед українців значною мірою залежить від російської пропаганди, на підтримку якої виділяються чималі ресурси. Проросійські медіа маніпулюють емоціями людей і торкаються чутливих питань, що дозволяє їм здобувати популярність та поширення контенту.
Оксана Мороз і Валерія Степанюк виступали в ролі менторок у Abo Reels School — навчальному закладі для коротких відеоформатів, організованому Агенцією "Або". Фахівці з перевірки фактів підтримували журналістів з десяти місцевих медіа, навчаючи їх, як боротися з дезінформацією через створення компактних відеороликів, які завойовують широку аудиторію. Протягом реалізації проєкту журналістки спільно з менторками випустили понад 200 відео, присвячених темам фейків, дезінформації та протидії пропаганді.
Ментори надали рекомендації комунікаційникам, які прагнуть боротися з дезінформацією. Вони роз'яснили, з чого слід почати, які неправдиві заяви варто заперечувати, а також який формат використовувати для залучення аудиторії.
Практика, оцінка, верифікація та знову верифікація.
Оксана Мороз зазначила, що вміння здійснювати фактчекінг повинно стати однією з основоположних навичок для медіа-професіоналів. Часто молоді журналісти, які тільки що закінчили навчання або мають невеликий досвід роботи, не встигають його розвинути. Вони намагаються перевіряти інформацію з кількох джерел, але цього недостатньо.
"Фактчекінг охоплює більш глибокі аспекти. В першу чергу, це стосується практичного застосування та ретельної перевірки інформації, що вимагає постійного зусилля. У сучасних умовах важливо також усвідомлювати, як діє інформаційний механізм в Росії та інших країнах," – зазначає Оксана.
Валерія Степанюк помітила серед журналістів, які лише вчаться спростовувати недостовірну інформацію, проблему підміни понять: "Часто вони не розуміють відмінностей між неправдою, маніпуляцією, ІПСО. Тому ледь не все називають російським ІПСО. А варто розуміти, що ІПСО -- це не будь-які емоційні повідомлення. Це військова операція, спланована кампанія, акт інформаційного впливу на обрану аудиторію. Її метою є досягти якихось конкретних короткострокових чи довгострокових цілей, як от: посіяти паніку, страх, розчарування, недовіру, апатію у суспільстві. Тоді як неправда і маніпуляція -- це про інше. Перше -- це підміна фактів, поширення повністю хибної інформації. Друге -- це викривлення інформації, зміна її контексту, частково правда, частково брехня".
"Червоні сигнали" інформаційного ризику
Обидві менторки радять найперше звернути увагу на два аспекти інформації, щоб зрозуміти, що вона є неправдивою. Перший -- це анонімність джерела. "Під анонімністю можуть ховатися просто вигадки автора допису чи медіа. Якщо ви не можете перевірити надійність джерела, таку інформацію поширювати не варто. Журналісту важливо ознайомитися з першоджерелом, це дозволить зрозуміти: хто і для чого цю новину поширює, а також чи не спотворена вона", -- пояснює Валерія Степанюк.
Другий важливий момент полягає в потужній емоційній реакції на певну інформацію, що спонукає до її негайного поширення. Журналісти повинні усвідомлювати, хто маніпулює емоціями й з якою метою, а також донести цю інформацію до своїх читачів.
Не варто звертати увагу на кожну неправду.
В сучасному інформаційному середовищі спостерігається значне збільшення дезінформації, особливо після початку повномасштабної війни. Проте журналістам важливо усвідомлювати, що не всі неправдиві заяви потребують реакції. Іноді спроба спростувати такий контент може призвести до його ще більшого розповсюдження та популяризації фальшивих ідей.
По-перше, журналіст завжди повинен фокусуватися на питаннях, що мають соціальне значення, які актуальні на сьогодні або можуть стати такими в найближчому часі. Це стосується і дезінформації: якщо вона поширюється, необхідно активно реагувати на неї.
Отже, ключовим аспектом є масштаб. "Якщо ви натрапили на інформацію в каналі з 400 підписниками, і вона більше ніде не була представлена, не варто публікувати її спростування. У такому випадку ви лише підсилите розповсюдження фейкових тверджень, які ваша аудиторія раніше навіть не помічала," - зазначає Валерія Степанюк.
Менторки підкреслюють, що фактчекінг – це не лише простий етикет "фейк чи не фейк", а навичка донесення інформації, яка спростовує неправдиві заяви. Іншими словами, якщо ви не в змозі чітко пояснити, у чому полягає проблема, або спростувати чи прокоментувати інформацію, спираючись на надійні джерела, то ваше згадування фейку може, насправді, лише посилити його розповсюдження.
Алгоритм для спростування неправдивої інформації.
Коли журналіст стикається з інформаційним вкидом, що швидко розповсюджується і впливає на його аудиторію, важливо, щоб він взявся за його спростування. Першим кроком у цьому процесі є перевірка фактів. Для цього доцільно звернутися до авторитетних джерел. Серед них можуть бути медіа з Мапи рекомендованих ресурсів та Білого списку. Варто також шукати початкове джерело інформації та з'ясувати, хто стоїть за ним.
Якщо виникла необхідність перевірити зображення, відеозаписи або аудіофайли, рекомендується скористатися спеціалізованими інструментами. Наприклад, можна використовувати зворотний пошук зображень або платформи, які допомагають виявити контент, створений штучним інтелектом. Деякі корисні ресурси включають Thispersondoesnotexist.com та AI or Not.
Слід підготувати спростування лише в тому випадку, якщо існують переконливі докази того, що це дійсно неправда, а також якщо ви впевнені, що необхідно розвіяти цю інформацію.
Оксана Мороз розповідає, що першочергове завдання медіа -- творити своє інфополе, щоб боротися з брехнею. Натомість професійно спростовувати вкиди повинні представники окремої професії -- фактчекери. Саме вони моніторять фейки, роблять їх аналіз, викладають на свої ресурси чи надсилають медіа, які з ними співпрацюють. Тобто журналісти отримують готовий матеріал зі спростування вкиду. Використовувати чи не використовувати його -- вирішує редакція. Великі медіа, особливо з Білого списку, роблять це постійно. Регіональні -- на жаль, рідко.
Легкість і простота спростування
Журналісти мають спростувати дезінформацію таким чином, щоб це було зрозуміло їхній аудиторії. Валерія Степанюк зазначила, що ключовим аспектом є доступність і ясність. Це стосується як вибору теми, так і методів представлення інформації.
Медіа повинно бути корисним для своєї аудиторії, тому першочерговим завданням є реагування на актуальні теми, які викликають жваве обговорення в суспільстві. Якщо медіа локальне, то особливо важливо зосередитися на місцевих проблемах та спростуванні неправдивих інформацій, що поширюються в громаді. Загальнонаціональні питання не завжди знайомі читачам, а акцент на віддалених подіях може відштовхнути їх. Наприклад, відео від "Жовті Води. City" стало популярним завдяки спростуванню міфу про 67-річну історію міста, вказуючи на його справжній вік понад 200 років. Також серія роликів про історичні назви міст і сіл Донеччини викликала великий інтерес у слухачів "Вільного радіо".
Локальні медіа мають значну перевагу над загальнонаціональними, оскільки можуть безпосередньо взаємодіяти зі своєю аудиторією. Учасники Abo Reels School вирішили вийти на вулиці та провести опитування серед мешканців своєї громади. Результати цих опитувань були представлені у форматі відеороликів. Під час бесід порушувалися теми дезінформації, яка поширюється в суспільстві та серед громади. Зокрема, журналістка "Жовті Води. City" запитувала у людей, чи вміють вони відрізняти правду від неправди.
Ролики Ксенії Мініної з "Жовтій Воді.City"
Редакторка "Южне. City" розповідає про присутність російської пропаганди та колабораціоністів у місті, теми яких висвітлювалися в медіа.
Ролики Тетяни Шевченко з "Южне.City"
Стосовно формату подачі спростування вкиду, то тут треба зважати на загальні тренди. "Заходять короткі емоційні відео, ілюстрації, інфографіка. Чим більш мультиканально спростовується інформація, тим краще", -- пояснює Оксана Мороз.
Цю ідею розвиває Валерія Степанюк: "Не можна зосереджуватися виключно на експертному колі. Наша цільова аудиторія еволюціонує, як і всі інші. Нині існує значний попит на короткий візуальний контент, особливо на вертикальні відео. Якщо всі створюють та переглядають короткі відео, то наші матеріали з текстом, зображенням чи посиланням на статті можуть залишитися непоміченими".
Це підтверджує досвід Наталії Попович, учасниці Abo Reels School. Для медіа "Городок. City" вона створила кілька відео на тему боротьби з шахрайством. Хоча в цьому виданні вже публікувалися численні статті на цю тему, жодна з них не викликала такого резонансу та відгуків, як її короткі відеоролики. Після їх виходу до редакції надходили слова подяки не лише від читачів, а й від представників поліції. Наразі вони співпрацюють з "Городок. City", щоб спільно захистити мешканців громади від шахрайських схем.
