"Генеральний прокурор Костін зазначив, що деяким державам не вистачає рішучості", - коментуючи візити Путіна в інтерв'ю.
Відповідальність російських військових за тисячі воєнних злочинів в Україні закладена в основу формули миру президента України Володимира Зеленського. Україна отримує допомогу від партнерів, але 99% цих злочинів буде розслідуватись саме в Україні. На цьому наголошує генпрокурор України Андрій Костін. Більше про відповідальність Росії за воєнні злочини та злочин агресії, співпрацю зі США, а також про подорожі Путіна за кордон, генпрокурор України розповів в інтервʼю кореспонденту Голосу Америки Олексію Коваленку.
Інтерв'ю відредаговане для ясності та плинності.
Олексій Коваленко, журналіст "Голосу Америки", повідомляє, що Генеральна прокуратура України зафіксувала понад 139 тисяч випадків воєнних злочинів, вчинених російськими військовими на українській території. Проте як Генеральна прокуратура, так і судові органи в Україні не мають достатньо ресурсів для одночасного розгляду всієї цієї кількості справ. Які саме підтримки та ресурсів не вистачає з боку міжнародного судочинства і українських союзників для того, щоб допомогти Україні в розслідуванні цих воєнних злочинів?
Андрій Костін, генеральний прокурор України, висловився про запропоновану світові концепцію, яку вони назвали "мережею всеохоплюючої відповідальності". Ця доктрина передбачає використання всіх доступних ресурсів, а також розробку нових, з метою забезпечення невідворотності покарання для всіх, хто скоїв злочини проти України та її громадян. Ця концепція стала основою одного з пунктів формули миру, що стосується відновлення справедливості.
Усі ми усвідомлюємо, включно з нашими партнерами, що майже всі злочини, здійснені громадянами Росії, будуть розглядатися виключно українськими правоохоронними органами.
Міжнародний аспект цієї архітектури, як, наприклад, Міжнародний кримінальний суд та національні суди інших держав, які також здійснюють свої розслідування, безумовно, є для нас корисним, хоча їхні справи складають лише невелику частину. Адже наші партнери усвідомлюють, що за цю роботу відповідає саме українська судова система.
Що стосується наданої допомоги, то в першу чергу мова йде про експертну, технічну та безпекову підтримку. В контексті експертної допомоги варто відзначити групу консультантів з питань злочинів проти людяності (Atrocity Crimes Advisory Group), яка була заснована на високому політичному рівні Сполученими Штатами, Великою Британією та Європейським Союзом.
У нас є чітко визначений план дій, і ми сподіваємося на значні результати до завершення року. Це передбачає досягнення певної кількості підозр, які стануть результатом нашої спільної роботи. Вони будуть представлені представникам російського військового командування. Це частина нашої стратегії в межах цієї групи.
Важливим аспектом є те, що ми активно впроваджуємо новітні технології, і в цьому нам надається значна підтримка. Наприклад, такі IT-лідери, як Microsoft і Palantir, забезпечили нас своїми критично важливими рішеннями в сфері інформаційних технологій. Крім того, американська компанія Skydio, що спеціалізується на виробництві дронів, надає нам можливість документувати інциденти під час атак на конкретні об'єкти.
Усе, про що я говорив, сприяє захисту наших прокурорів та слідчих, адже існує безліч ситуацій, коли рятувальники, прокурори і слідчі прибувають на місце події, і після цього стаються нові удари з боку Росії.
Безсумнівно, коли мова йде про підтримку, що надається третіми країнами в розслідуванні справ, Сполучені Штати виступають на чолі цього процесу. Перші звинувачення, висунуті проти російських військових злочинців, були ініційовані саме ними. Це стало можливим завдяки нашій продуктивній співпраці з генеральним прокурором Мерріком Гарлендом та командою War Crime Accountability Team.
О.К.: Зараз серед країн-партнерів України, в тому числі і на Заході, з'являється багато голосів, які закликають Україну до початку переговорів із Володимиром Путіним. Зважаючи на те, що поки немає міжнародного механізму, який міг би покарати за злочин агресії, а також механізму покарання за всі десятки тисяч воєнних злочинів - що ви відповідаєте на ці заклики?
А.К.: По-перше, механізм дійсно існує. На даний момент нам бракує ефективних інструментів для притягнення до відповідальності за злочини агресії, але Україна продемонструвала, як може об'єднати міжнародну спільноту. Ми зібрали світ навколо ідеї, що всі військові злочини повинні бути покарані. Я ніколи не чув, щоб хтось з будь-якої країни закликав не притягувати до відповідальності, або пропонував просто забути про це.
Вперше з часів Другої світової війни Україна ініціювала обговорення на міжнародному рівні щодо відповідальності осіб, які вчинили агресію, за розв'язання війни. На сьогодні в цій дискусії беруть участь більше 40 країн.
Ми активно ведемо переговори з Радою Європи стосовно створення нового механізму, і ці дискусії проходять у досить жвавій атмосфері. Однак не варто забувати, що вже протягом року в Міжнародному центрі з розслідування злочинів агресії працюють 16 прокурорів. Ця ініціатива є спільним проектом з Європейською комісією в рамках нашої спільної слідчої групи за підтримки Євроюсту. Серед прокурорів представники шести країн, включно зі спеціальним прокурором із США.
О.К.: Чи влаштовує Україну цей механізм на базі Ради Європи?
А.К.: Цей механізм наразі є абсолютно прийнятним. Є два дискусійних питання. Перше - персонального імунітету, і тут позиція України дуже чітка, ми не можемо дозволити, щоб якась особа, в першу чергу Путін, сховалась за доктриною персонального імунітету. У Путіна немає імунітету в Міжнародному кримінальному суді, чому має бути імунітет в Міжнародному трибуналі?
Не менш важливо зазначити, що Україна здійснила ратифікацію Римського статуту в умовах війни, що є дійсно значним кроком.
Злочин агресії міститься в Римському статуті, але щодо того, яким чином має відбуватися переслідування за злочин агресії, там досить складна процедура, вона відрізняється від того, як розслідуються інші воєнні злочини, злочини проти людяності та злочин геноциду.
Але є група країн, учасників Римського статуту, які виступають за те, щоб відносно злочину агресії не було спеціальної процедури, щоб вона була така сама, як щодо інших воєнних злочинів.
О.К.: Ви згадали про Міжнародний кримінальний суд, і це справді важливо. Хоча існує ордер на арешт Путіна, він все ще подорожує, здебільшого до країн, які підтримують Росію. Які, на вашу думку, є основні перепони для міжнародного правосуддя, які заважають притягнути Путіна до відповідальності?
А.К.: Перш за все, важливо пам’ятати, що після видання ордеру на арешт Путін фактично зупинив свої подорожі за кордон. Він почав знову подорожувати лише до тих країн, які не є учасниками Римського статуту, тобто тих, які не підписали або не ратифікували цей документ.
Перед поїздкою до Монголії подібних випадків не траплялося. Сумніваюся, що Путін зможе відвідати будь-яку країну, яка є учасницею Римського статуту. Вважаю, що ризики цілком обґрунтовані. Варто пам'ятати, що минулого року він уникнув поїздки до Південної Африки, адже усвідомлював можливі небезпеки.
Я не думаю, що Путін може спокійно подорожувати, але якщо ми повернемося до переліку 124 країн Римського статуту (а Україна буде 125-ю, коли ми завершимо процес ратифікації приєднання), там є певні країни, в яких немає незалежної судової системи, але це не країни, які є лідерами сучасного світу. Тому чого не вистачає?
На мою думку, деяким державам бракує рішучості, адже якщо країна є членом міжнародного співтовариства і приймає на себе зобов'язання, вона повинна їх виконувати. Не може бути так, що одна країна нехтує своїми міжнародними зобов'язаннями і міркує: "А що ми могли б зробити?" Зокрема, були певні висловлювання з боку Монголії, але за цим стоятимуть певні наслідки.
Наслідки мають велике значення. Чому це так? Адже це, зокрема, слугує своєрідною превенцією для інших країн, які, можливо, з тих чи інших причин можуть спробувати підтримати Путіна і проігнорувати свої зобов’язання за Римським статутом. Тому я вважаю, що не варто стверджувати, що міжнародне правосуддя позбавлене ресурсів або влади.
Сила існує, і це підтверджується тим, що Путін не має змоги подорожувати безпечно та вільно. Хоча він навмисно обрав певну країну, щоб створити штучний прецедент, це не свідчить про те, що цей прецедент дозволяє йому відвідувати будь-яку іншу державу.
Я наразі не готовий висловлюватися щодо потенційних візитів генерального прокурора та можливої реакції на них. Однак ситуація з країнами, куди він може вирушити, не є такою простою, як може здаватися. Там також можуть бути прийняті серйозні рішення, і якщо не політики, то судова система може зайняти чітку позицію.
О.К.: Повертаючись до вашого візиту, під час якого відбулася зустріч з представницею Державного департаменту Лі Сатерфілд, які результати були досягнуті у сфері підтримки культурних проектів? Які саме ініціативи були оголошені під час цієї зустрічі?
А.К.: Зустріч була проведена в рамках Генеральної асамблеї, де ми ініціювали спеціальний захід високого рівня, який отримав підтримку з боку кількох держав, присвячений злочинам проти культурної спадщини, що їх вчиняє агресор.
Рік тому, після зустрічі у Вашингтоні за ініціативи генерального прокурора, я мав можливість поспілкуватися зі спеціальною командою ФБР, що спеціалізується на злочинах проти культурної спадщини. Ця зустріч дала мені зрозуміти, що необхідно розширити [перелік] злочинів, на які ми постійно акцентували увагу, зокрема, знищення і напад на культурну спадщину.
Ми також зрозуміли, що вже з'являються артефакти, тобто об'єкти культурної спадщини, які Росія вкрала з окупованої території, з наших музеїв, з наших археологічних ділянок. І вони починають з'являтися на чорному ринку в інших країнах, тут допомога якраз колег з ФБР і з Департаменту юстиції [США] фактично допомогла скласти цей пазл - був створений спеціальний підрозділ в моєму офісі, який займається не тільки знищенням культурної спадщини, але і випадками, коли нашу культурну спадщину намагаються незаконно продати за кордоном.
Цей патерн агресії з боку країни-агресора є для нас цілком зрозумілим, адже ми спостерігаємо не лише руйнування об'єктів культурної спадщини, але й випадки їх крадіжки. Зокрема, вони намагаються представити ці об'єкти як частину своєї спадщини. Яскравим прикладом є ситуації, коли викрадаються українські діти, яким змінюють громадянство. У цьому контексті спостерігаємо, як певні елементи культурної спадщини також привласнюються, супроводжуючись запереченням їх українського походження та ствердженням, що це нібито російська культура. Це все складає ширшу картину, з якою ми маємо справу.
О.К.: Останнє запитання - як західні партнери, зокрема американці, оцінюють процеси розслідування корупції в Україні. Яким чином вдається налагоджувати комунікацію та демонструвати міжнародним партнерам, що в Україні здійснюється антикорупційна реформа, особливо в умовах повномасштабної війни, коли ведуться розслідування корупційних схем у міністерстві, яке відповідає за національну оборону?
А.К.: Це не лише міністерство, що займається оборонними питаннями; у нас є численні розслідування, які охоплюють і інші державні структури, урядові установи, органи місцевого самоврядування та правоохоронні органи. В цій сфері проводиться безліч таких розслідувань.
По-перше, вважаю, що надзвичайно важливою є абсолютна прозорість. Ми ніколи не замовчуємо ті факти, які виявляємо. Ця дискусія завжди виникає, коли я відвідую Сполучені Штати. Пам'ятаю січень 2023 року, коли ми провели численні значущі арешти, зокрема в Міністерстві оборони, а також в інших установах, таких як податкова і митна служби. Важливо підкреслити, що ми реагуємо на ці факти та прояви активніше, ніж раніше.
Ми допомагаємо тій антикорупційній архітектурі, яка створена в Україні, це НАБУ, САП, вищий антикорупційний суд. За ці роки було ухвалене відповідне законодавство, яке посилює спроможність цих інституцій. І вони показують свій результат. Між тим, корупція - це не тільки елітна корупція, яка відбувається на рівні уряду або високому рівні, державному, це в тому числі корупція, яка відбувається на середньому рівні, або навіть на рівні громад.
Всі мої зустрічі з представниками наших партнерів у США говорять про підтримку наших зусиль, про те, що треба продовжувати [антикорупційні зусилля]. Є позитив, тому що ми активно протидіємо будь-яким корупційним проявам. На цьому шляху безумовно будуть якісь помилки або якісь невдачі, це дотично до роботи будь-якої правоохоронної системи, але головне те, що в нас успішних історій значно більше, і ми це показуємо, нічого не приховуючи, і розповідаємо нашим колегам все, як відбувається.
