Чи доцільно отримувати освіту в українському університеті: аспекти, які слід врахувати при виборі вищого навчального закладу у 2024 році.

Для багатьох абітурієнтів в Україні вибір університету та спеціальності не лише впливає на кар'єрні можливості, але й є значним фінансовим кроком. У 2024 році процес вибору навчального закладу в Україні став об'єктом ретельного вивчення з акцентом на перспективи цієї інвестиції в їхнє майбутнє.

Чи варто обирати український університет

Одним з основних викликів, з якими стикаються студенти в таких країнах, як США, Великобританія, Канада та інших розвинених західних держав, є висока вартість освіти у вищих навчальних закладах. Наприклад, у Сполучених Штатах значна кількість студентів вимушена брати кредити для покриття витрат на навчання, які їм доводиться повертати протягом багатьох років після отримання диплома. Натомість в Україні ціни на платне навчання в середньостатистичних університетах є більш прийнятними, що робить освіту доступною навіть для тих, хто не має значних фінансових ресурсів.

Згідно дослідженню, проведеному на основі аналізу вартості навчання у п'яти найкращих університетах України (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, КПІ імені Ігоря Сікорського, Харківський національний університет імені В. Каразіна, Національний університет "Львівська політехніка" та Харківський політехнічний інститут) по п'яти найбільш популярних спеціальностях, та даних агрегаторів для пошуку роботи з середньою зарплатою за популярними спеціальностями, була розрахована окупність інвестицій в освіту.

У 2024 році Київський національний університет імені Тараса Шевченка виділяється серед вищих навчальних закладів за ціною освіти в галузі "Право", де вартість навчання становить 227,2 тисячі гривень. Крім того, спеціальність "Комп'ютерні науки" у Львівській політехніці також має високу ціну — 176 тисяч гривень, що робить її найдорожчою в аналогічних програмах інших університетів.

Отже, якщо ми візьмемо за основу формулу: вартість навчання на бакалавраті поділена на середній дохід, отримаємо час для повернення інвестицій. Згідно з цими даними, здобуття освіти за спеціальністю "Право" в КНУ ім. Т. Шевченка окупиться за 12 місяців, тоді як спеціальності "Комп'ютерні науки" та "Менеджмент" дозволять повернути витрати вже за 7 місяців.

В КПІ здобуття освіти за напрямами "Право" і "Менеджмент" виправдає себе вже через 8 і 6 місяців відповідно.

В ХНУ ім. В. Каразіна та Львівській політехніці окупність навчання, зокрема за спеціальностями "Філологія" та "Менеджмент", становить від 5 до 9 місяців.

Отже, дослідження рентабельності навчання в українських вищих навчальних закладах демонструє, що вкладення в освіту за затребуваними спеціальностями здатні забезпечити швидкий фінансовий ефект, зокрема в галузях інформаційних технологій та управління. Проте, важливо враховувати, що вибір майбутнього місця роботи після завершення навчання істотно впливає на темпи повернення інвестицій у власну освіту.

Одним із ключових аспектів вибору вищого навчального закладу в Україні є його репутація. Якщо обирати платне навчання, а не вступ на основі успішного складання ЗНО, варто враховувати й фінансову складову. Проте, як зазначалося раніше, вартість освіти в українських університетах не має значних відмінностей, адже навіть у найвідоміших закладах вона залишається в межах 10 середніх зарплат по країні станом на липень 2024 року, або 2,5 середньої зарплати за рік навчання.

З іншого боку, диплом Києво-Могилянської академії або КНУ ім. Т. Шевченка має значно вищу цінність у очах роботодавців порівняно з дипломом звичайного університету. Внаслідок цього, випускники престижних навчальних закладів отримують перевагу при пошуку своєї першої роботи.

Ще один з доводів, які наводять скептики стосовно навчання у вищих навчальних закладах, стосується попиту на спеціалістів та рівня безробіття. В цьому випадку дійсно важко не погодитися. Останнім часом українські університети, наприклад, активно готували юристів та економістів, і багато з них стикалися з труднощами у пошуку роботи за своєю спеціальністю.

Проте в цій ситуації важливо акцентувати увагу на двох аспектах, які часто залишаються поза увагою при поверхневому розгляді питання.

По-перше, зараз на ринку праці існує гострий дефіцит деяких спеціалістів інженерної чи будівельної сфери; те ж саме можна констатувати і про галузь середньої освіти, де спостерігається нестача педагогів.

Тому, перед тим, як вибрати вуз та спеціальність, варто вивчити ринок, а головне проаналізувати, чи буде та чи інша спеціальність затребувана через 5-10 -15 років.

Наприклад, професія стоматолога, напевно, залишиться затребуваною й через два десятки років, адже люди завжди потребуватимуть їхньої допомоги. Натомість професія бухгалтера поступово переходить до автоматизації, і в майбутньому може бути повністю замінена штучним інтелектом.

По-друге, ринок праці має високу ступінь гнучкості і зазнає постійних змін, а вимоги до молодих професіоналів не є надто жорсткими. Це дозволяє молодим людям без особливих труднощів знаходити роботу, яка не завжди відповідає їхній спеціалізації, але все ж таки пов'язана з тією сферою, в якій вони отримали освіту.

Щодо поширеного міфу, що диплом не має значення для українських роботодавців, а головними критеріями є навички та досвід, ситуація виглядає дещо інакше. Провівши аналіз вакансій на популярних платформах, таких як work.ua та robota.ua, ми виявили, що більшість роботодавців у сферах менеджменту, торгівлі та освіти чітко вказують на вимогу наявності вищої освіти для молодих спеціалістів.

Ще один міф, що побутував серед українців протягом значного часу, полягає в уявленні, ніби диплом українського вишу не має жодної цінності за кордоном. Внаслідок цього, люди, які мають намір емігрувати на постійне місце проживання, вважають, що цей документ їм абсолютно не потрібен.

На сьогоднішній день Україна вже давно приєдналася до ключових міжнародних угод, що регулюють визнання документів, які засвідчують професійну кваліфікацію та академічні звання, що відкриває нові горизонти для її громадян. Серед цих угод — Гаазька конвенція та Лісабонська конвенція, остання з яких об'єднала під своїм дахом 44 європейські країни, а також інші держави, такі як Австралія, Ізраїль, Казахстан, Канада та США.

Лісабонська конвенція створила Європейську мережу центрів з академічного визнання (ENIC - NARIC Network), яка працює у 55 країнах. Ця мережа допомагає пришвидшувати процес визнання дипломів, що є ключовим для тих, хто бажає працювати або продовжувати навчання за кордоном.

Безумовно, процес визнання дипломів для українців може бути досить тривалим і вимагати значного збору документів, особливо у випадках, коли мова йде про регульовані професії, такі як юридична, медична чи архітектурна діяльність. Проте, для біженців, які втратили свої освітні документи, Рада Європи розробила Європейський паспорт кваліфікацій для біженців (EQPR), який надає їм можливість оцінити свої кваліфікації та полегшує процес влаштування на роботу.

Отже, незважаючи на такі мінуси як витрата певної суми грошей та тривалість навчання, в цілому здобуття вищої освіти в Україні має безліч переваг, і тому в довгострокові перспективі воно обов'язково окупиться.